Подорож Парижем з Сергієм Прокоф’євим

Сергій Прокоф’євУ щорічному календарі знаменних дат та свят України є Всеукраїнський день Європи, який у 2020 р. припадає на 16 травня. Сьогодні для нас це нагода поговорити про Францію, країну, де довгий час жив наш відомий земляк. Якою він її бачив, чим був вражений, який внесок зробив у тамтешнє культурне життя.

Коли хтось чує назву цієї країни, то перше спливає в пам’яті, що столиця Франції – Париж. Далі ж асоціативний ряд поширюється і розгортається від Ейфелевої вежі, Лувра, собора Нотр – Дам до модних сезонів, французького кіно, привида опери, парфумів, круасанів, вина та жаб’ячих лапок. А сам Париж оповитий неповторним романтично – богемним таємничим покровом. «Побачити Париж – та померти» – так, звичайно жартома, людина говорила, коли хотіла підкреслити своє бажання побувати в цьому місті.

Довгі роки Париж був культурною столицею світу. Багато художників, письменників, артистів, музикантів саме з Парижем пов’язували реалізацію своїх амбіційних планів.

Понад десять років ( з 1923р.) у Парижі жив та працював і наш всесвітньо відомий земляк, видатний композитор, піаніст і диригент Сергій Прокоф’єв. Творчий шлях композитора поділяють на три періоди: ранній  (1908 – 1918р.), закордонний ( 1918 – 1933р.) і радянський ( сер. 1930 – 1953р.). Початок другого періоду ( з 1918р.) пов’язаний з подіями. після жовтневого перевороту. Аналізуючи ситуацію, яка тоді склалася у Росії, Прокоф’єв приходить до висновку, що йому немає місця в цієї країні. Отримавши дозвіл на виїзд за кордон, мріючи про Америку, він 7 травня 1918р. вирушає у подорож – на Транссибірському експресі, через весь Сибір, добирається до Владивостока, а потім – до Японії. Тут, впродовж двох місяців, Прокоф’єв дає кілька концертів і тільки у серпні 1918р. прибуде до США. Але Америка не виправдовує очікувань молодого музиканта. З одного боку – це дуже жорстка конкуренція серед піаністів, а з другого – це «неготовність» публіки до прокоф’євськой музики.

І ось, 27 квітня 1920р., Сергій Прокоф’єв відпливає до Європи. Як він запише в своєму щоденнику «…больше Америкой в сущности не интересовался». З цього моменту починається європейський шлях композитора: «…и странно было приезжать во Францию с запада, а не с востока. Завтра я буду в Париже и замкну круг вокруг земного шара.»(Щоденник, 5 травня 1920р.).

Сергій Прокоф’єв з дружиною
Сергій Прокоф’єв з дружиною Ліною Кодіною у Франції

А ось так він коментує свої перші враження від Франції: «…я ужасно наслаждался старинными постройками, французской речью, любезным обращением, которого и в помине нет в Америке…Франция казалась сплошным зеленеющим садом. После ровных и скучных полей Америки глаз не мог оторвать от цветущих ландшафтов уютной Франции.» (Щоденник, 6 травня 1920р.) .

Остаточно Прокоф’єв оселився у Парижі в 1923р.( до того ж, майже 2 роки проживе в Німеччині, постійно приїжджаючи в Париж). Чому ж з всіх європейських країн він все таки вибирає Францію для постійного життя?

Нагадаємо, що у Франції в 1920-х роках 20 століття спостерігався економічний бум: розвивалася промисловість, стабілізувалася національна фінансова система. Та й загалом, мешканці Франції були впевнені, що жахіття Першої світової війни позаду, що потрібно радіти життю. Ці роки дуже часто називають «золоті двадцяті». А Париж цього періоду буквально вирує: театральні вистави, концерти, художні виставки. До того ж в Парижі концентрується велика кількість видатних особистостей з Росії, які не прийняли жовтневого перевороту 1917р. Серед них С.Дягілєв, О.Бенуа, М.Ларіонов, І.Купрін, І.Бунін, Д.Мережковський, З.Гіппіус, К.Бальмонт, С.Кусевицький та багато інших. З багатьма з них Сергій Прокоф’єв був знайом ще з юнацьких років. Постійний інтерес у нього викликає і творчість французьких «колег по цеху» – М.Равеля, Ф.Пуленка, Ж.Оріка, А.Онеггера. Оселившись у Парижі Прокоф’єв опинився в середовище однодумців( чого йому, до речі, бракувало у Америці).

А зараз спробуємо «пройтися» по прокоф’євских місцях в Парижі.

                      Подорож перша. Квартири

По-перше, треба зауважити, що родина Прокоф’євих ( а до цього моменту Сергій Сергійович – вже одружена людина, до того ж, у 1924р. та 1928р. у нього народилися два сини) постійно переїжджала: восени, взимку, навесні вони жили у Парижі, а на літо і початок осені – знімали дачу. Причому, упаковувати і перевозити потрібно було всі речі, оскільки термін оренди квартири закінчувався ( дружина композитора, Ліна Іванівна, тихо стогнала). Кожного разу це виглядало приблизно так: «Билеты взяты, вещи почти уложены, квартира оканчивается завтра утром, словом, мы одною ногою вне Парижа.»( Щоденник, 22 червня 1924р.).

Дружина С.С. Прокоф'єва та його сини
Дружина С.С. Прокоф’єва та його сини – Святослав та Олег

А на початку осені – знову пошук квартири і знову переїзд в Париж. Пройдемося адресами прокоф’євських квартир ( до речі, всі будівлі збереглися до нашого часу ), а цитати з щоденника ( там, де вони є ) зроблять цей перелік яскравіше.

5, rue Charles Dickens, Paris, 16.

«Нагрузил гору чемоданов, а ноты – просто стопа в метр вышиной…переехали на новую квартиру.» ( 13.03.1924р.)

«Сегодня же перевезли рояль, еле втащили. Пренеприятное соседство: под нами живёт девчонка, которая дубасила на рояле всякую ерунду с шести часов вечера до половины одиннадцатого. Я в отчаянии…Я даже стучал каблуками в пол (очень громко), в ответ на что раздавались её негодующие крики. Стены в этом доме прямо картонные.» ( 14.03.1924р.)

54, Route des Gardes, Bellevue, Seine et Oise (передмістя Парижа ).

«Сегодня сенсация: прочел в газетах о том, что в Bellevue, под Парижем, сдается огромная зимняя дача, цена 1200 франков, т. е. столько, сколько мы платили за тесную квартиру на улице Charles Dickens. Через месяц нам предстояло возвращаться в Париж и мучиться с поисками новой квартиры, вероятно неудобной и тесной; это отравляло нам заранее существование. Я же всегда предпочитал быть не в городе, а в деревне: лучше воздух и лучше работается. А тут за ту же цену – и какой простор!». (18.09.1924р.)

«Дом произвёл впечатление довольно неожиданное. Некоторые комнаты очень хорошие, другие маленькие, лестницы узкие, всюду ступеньки, множество комнат, расположенных самым невероятным образом. Происходит это от того, что дом состоит из трех домов, которые постепенно один к другому пристраивали.» ( 7.10.1924р.)

18, rue Troуon, Paris, 16.

«В конце концов мы через знакомых… нашли меблированную квартиру. Квартира была на самом верху, мансардная, шесть маленьких комнат и с террасой на крышу. Дом был хороший, но улица дрянь: дома свиданий, и по вечерам девицы хватают за руки. Меблирована она была дешево, но с какими-то ковриками, тканями, словом, художническая богема, что, впрочем, лучше, чем трафарет обыкновенных меблирашек…Я был рад, что наконец был письменный стол, рояль и можно работать.» ( 16.10.1926р.)

5, avenue Fremiet, Paris 16.

«Квартира приятная, удобная; из двух комнат окна в сад, а оттуда на Сену». (7.04.1927р.)

1, rue Obligatio, Paris 16.

6, rue Bassano, Paris 16.

5, rue Valentin Hauy 15.

Меморіальна дошка на будинку
Меморіальна дошка на будинку, в якому мешкав Прокоф’єв

«Неожиданно …выползла квартира…, не очень просторная, но выгодная, которую мы и взяли» (21.11.1929р.). Мається на увазі, що ця квартира була куплена у власність.

«Возился с обмундированием квартиры.Много жуликов среди красильщиков, мебельщиков и пр…Лучше заранее положить, что при устройстве квартиры тебя обкрадут, например, на десять процентов затрачиваемой суммы, огорчиться один раз – и затем сохранять спокойствие» ( 1.06.1930).

Як ми бачимо, практично всі квартири, у яких колись жив Сергій Прокоф’єв з родиною знаходяться у 16 окрузі Парижа. Напевно тому, ще у 1988р. одній з улиць цього округу було присвоєно ім’я нашого видатного земляка. А на будинку № 5 на rue Valentin Hauy  1969р. встановили меморіальну дошку.

Вулиця С. Прокоф'єва в Парижі
Вулиця Сергія Прокоф’єва в Парижі

Читаючи спогади про Сергія Прокоф’єва його сучасників, постійно натрапляєш на згадки про дивовижну працездатність, про вміння займатися кількома справами одночасно і при цьому, доводити всі задуми до логічного завершення. Адже, спостерігаючи за переміщеннями композитора по квартирах дивуєшся, що цей квартирний калейдоскоп ніяк не вплинув ( у негативному сенсі ) на творчий процес. Ось, судіть самі. В цей період ( 1923-1936р) були написані такі значні твори : опери «Гравець» ( друга редакція), «Вогненний ангел», балети «Сталевий скік», «Блудний син», «На Дніпрі», симфонії №№2, 3, 4, симфонічні сюїти «Любов до трьох апельсинів», 4 і 5 концерти для фортепіано з оркестром і цей список можна ще продовжувати. Крім цього треба згадати ще і про активну концертну діяльність Прокоф’єва, де він виступає і як піаніст, і як диригент не тільки у Франції, а й багатьох країнах Європи. Але саме Париж побачив світові прем’єри найбільшої частини шедеврів закордонного періоду творчості великого композитора.

Далі буде.

Наталя Скіба,стариший науковий співробітник ДОКМ

Поділитися в соціальних мережах:

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *