Саме 11 квітня 1945 р. в’язні найбільшого фашистського концтабору Бухенвальд почали інтернаціональне повстання проти гітлерівців.
В цей день світ віддає данину скорботної пам’яті жертвам нацизму, і Україна разом з усім світом вклоняється людям, які пройшли крізь жахіття фашистських катівень.
Нацизм був і залишається єдиною у світі системою, яка поставила знищення цілих народів на потік. Усього нацисти збудували понад 14 тис. концтаборів. На підконтрольних гітлерівцям територіях, у концтаборах, таборах смерті та в’язницях перебувало понад 20 млн. чоловік із 30 країн світу. Понад 12 млн. було знищено. Серед загиблих – 5 млн. громадян СРСР, а також 6 млн. євреїв з різних країн.
Масове вбивство людей у таборах смерті нацисти поставили на потік. Були табори, призначені для масових убивств євреїв і циган: Хелмно, Треблінка, Белжець, Собібор. Майданек і Освенцим були найбільшими концтаборами на території окупованої Польщі. У Німеччині такими таборами смерті були Бухенвальд, Дахау і Равенсбрюк (перший жіночий концентраційний табір). Для вбивств німці застосовували спочатку розстріли, пізніше – газові камери. Трупи спалювали у крематоріях.
Наприкінці ІІ світової війни нацисти докладали великих зусиль для приховування своїх злочинів. Табори руйнували, а трупи вбитих, які спочатку закопували у ровах, змушували викопувати ув’язнених. Їх намагалися масово спалювати в печах крематоріїв, на гігантських вогнищах, але це вдавалося не завжди. Тому німці почали масово переводити ув’язнених з таборів – здебільшого пішки. Ці переходи отримали назву «марші смерті».
Найбільші «марші смерті» пройшли взимку 1944-1945 рр., коли Червона армія почала визволення Польщі. Усього відомо близько 50 таких маршів. Найбільші – з Освенцима, Дахау та Бухенвальду. Нацисти вбивали ув’язнених великими групами до, під час та після маршів.
11 квітня 1945 р. розпочалося повстання в концтаборі Бухенвальд. Повсталі зуміли зібрати саморобний радіопередавач і зв’язатися з командуванням 3-ї армії союзників генерала Паттона. Незабаром передові частини американців увійшли в табір. Цей день і став Міжнародним днем звільнення в’язнів фашистських концтаборів.
Після цього хвиля звільнень досягла інших концтаборів – Дахау, Освенцима, Майданека тощо.
Система нацистських концтаборів була ліквідована разом з розгромом гітлеризму та засуджена за вироком Міжнародного військового трибуналу в Нюрнберзі, як злочин проти людяності. Будь-які спроби виправдати ці злочини є злочином перед пам’яттю про загиблих.
Міжнародний день визволення в’язнів фашистських концтаборів – це день, коли ми вшановуємо подвиг борців антифашистського опору, висловлюємо повагу старшому поколінню, на долю якого випали неймовірні муки і страждання.
Уклонімося мужності та світлій пам’яті людей, чиї життя несправедливо обірвалися за колючим дротом концтаборів. Наш громадянський обов’язок – пам’ятати про борців антифашистського опору для збереження історичної пам’яті про трагічні події Другої світової війни, що забрала життя десятків мільйонів людей. Сьогодні ми всі разом повинні мужньо боротися з сучасним рашизмом, що б ніколи знову ці жахіття не стали реальністю.
