11 квітня – Міжнародний день визволення в’язнів фашистських концтаборів

Міжнародний день визволення в’язнів фашистських концтаборів - ДОКМ

11 квітня – Міжнародний день визволення в’язнів фашистських концтаборів, який відзначається у світі щорічно згідно з рішенням Генеральної Асамблеї ООН. Цю дату було встановлено на честь події, яка мала місце 11 квітня 1945 р., коли в’язні концтабору Бухенвальд почали інтернаціональне повстання проти гітлерівців.
В цей день весь світ віддає данину скорботної пам’яті жертвам нацизму, які загинули у фашистських концтаборах, і Україна разом з усім світом вклоняється людям, які пройшли крізь жахіття фашистських катівень.

Нацизм був і залишається єдиною у світі системою, яка поставила знищення цілих народів на потік. Усього нацисти збудували понад 14 тис. концтаборів. На територіях, підконтрольних гітлерівцям, у концтаборах, таборах смерті, в’язницях перебувало понад 20 млн. чол. із 30 країн світу. 12 млн. не дожили до звільнення. Серед загиблих – 5 млн. громадян СРСР, а також 6 млн. євреїв з різних країн.

Нацисти, всупереч нормам Женевської конвенції 1929 р., відразу провели чітке розмежування між полоненими з країн Західної та Східної Європи.

Якщо на Заході діяли переважно трудові концтабори, де працю ув’язнених використовували німецькі промисловці, то в Східній Європі, зокрема на території Польщі, розташовувалися переважно табори смерті.

Убивство людей у таборах смерті поставили на потік. Були табори, призначені для масових убивств євреїв і циган: Хелмно, Треблінка, Белжець, Собібор. Майданек і Освенцим були найбільшими концтаборами на території окупованої Польщі. У Німеччині такими таборами смерті були Бухенвальд, Дахау і Равенсбрюк (перший жіночий концентраційний табір). Для вбивств німці застосовували спочатку розстріли, пізніше – газові камери. Трупи спалювали у крематоріях.

Наприкінці ІІ світової війни нацисти докладали великих зусиль для приховування своїх злочинів. Табори руйнували, а трупи вбитих, які спочатку закопували у ровах, змушували викопувати ув’язнених. Їх намагалися масово спалювати в печах крематоріїв, на гігантських вогнищах, але це вдавалося не завжди. Тому німці почали масово переводити ув’язнених з таборів – здебільшого пішки. Ці переходи отримали назву «марші смерті».

Найбільші «марші смерті» пройшли взимку 1944-1945 рр., коли Червона армія почала визволення Польщі. Усього відомо близько 50 таких маршів. Найбільші – з Освенцима, Дахау та Бухенвальду. Нацисти вбивали ув’язнених великими групами до, під час і після маршів.

11 квітня 1945 р. розпочалося повстання в Бухенвальді. Повсталі зуміли зібрати саморобний радіопередавач і зв’язатися з командуванням 3-ї армії союзників генерала Паттона. Незабаром передові частини американців увійшли в табір. Цей день і став Міжнародним днем звільнення в’язнів фашистських концтаборів.

Після цього хвиля звільнень досягла інших концтаборів – Дахау, Освенцима, Майданека тощо.

Система нацистських концтаборів була ліквідована разом з розгромом гітлеризму та засуджена за вироком Міжнародного військового трибуналу в Нюрнберзі, як злочин проти людяності.

Міжнародний день визволення в’язнів фашистських концтаборів – це день, коли ми вшановуємо подвиг борців антифашистського опору, висловлюємо повагу старшому поколінню, на долю якого випали неймовірні муки і страждання.

Уклонімося мужності та світлій пам’яті людей, чиї життя несправедливо обірвалися за колючим дротом концтаборів. Наш праведний обов’язок – пам’ятати про борців антифашистського опору задля збереження історичної пам’яті про трагічні події Другої світової війни, що забрала життя десятків мільйонів людей.

Поділитися в соціальних мережах:

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *