Традиційно щороку в різних країнах у третій четвер травня відзначають Всесвітній день вишиванки. Цьогоріч свято припало на 15 травня. Хоча ідея одягати український національний одяг у визначений день виникла у 2006 році як флешмоб, люди в усьому світі активно долучаються до популяризації вишиванки як специфічного коду духовно-моральних цінностей українців. І це набуває особливого сенсу в умовах російської агресії проти України.
Для нас вишита сорочка – не просто святковий одяг. Це правдива історія народу, зашифрована у візерунках, кольорах, техніках. Бо кожен хрестик асоціюється з подихом рідної землі, за яку так часто доводиться боротися з різними ворогами. Бо кожен орнамент асоціюється з мудрістю й духовною красою людей, які живуть і творять на цій землі. Тому й не дивно, що науковці досі достеменно не вивчили сакральне значення узорів, що виконують оберегову функцію і є закодованими посланнями із глибини віків.
В усіх областях України є не лише своя техніка вишивки, але й тематика візерунку, традиційність кольорів, що відображає багатство місцевого колориту. Серед знаних полтавських білих сорочок, розмаїтих буковинських узорів, оригінальних борщівських сорочок, особливого крою одеських вишиванок вирізняються й вишиті сорочки Донеччини.
Чудовий край степів і териконів подарував Україні стримані, але вишукані візерунки, що кодують у собі глибину й силу, у яких пульсує наша історія. У народі кажуть: вишиванка – нитка, що зшиває націю. І вишиванка Донеччини сьогодні промовисто доводить: ми єдині у своїх символах, у своїй національній пам’яті, у культурі.
Вишиванка – сакральний одяг, що кодує в собі вірування й прикмети українців. Будучи своєрідним оберегом від усього лихого, вона таїть у собі ніжну материнську любов і незламну силу духу нашого народу, бо передається з покоління в покоління, залишаючись упродовж тисячоліть промовистим атрибутом української ідентичності. І кожен, хто вдягає її, стає частиною великої історії, у якій превалює демонстрація єднання й любові до України.
