18 лютого – День пам’яті загиблих під Дебальцевим. Сьогодні згадуємо тих, хто віддав своє життя у жорстоких боях за вільну та незалежну Україну. На цій землі пролилися кров і сльози, але вона також стала свідком непохитного духу українського народу.
Найінтенсивніший етап бойових зіткнень за Дебальцівський плацдарм тривав майже місяць – з 25 січня до 18 лютого 2015 року. На другу половину січня 2015 року припала активна підготовка окупантами до прориву. Загарбники спрямували всі свої сили на розширення територій своїх квазідержавних утворень.
Згідно плану, наступ повинен був відбутися одночасно трьома напрямами: Щастя – Трьохізбенка на Луганщині, на Дебальцеве та на Маріуполь у Донецькій області. Так званий «Дебальцівський виступ» став основним напрямком. Від 25 січня противник почав штурмові дії на околицях Дебальцевого за участю професійних військовослужбовців Російської Федерації. На початку лютого там зосередилися 4,7 тисячі українських військових та 500 бійців МВС, Нацгвардії та СБУ. Вони чинили опір проти близько 19 тисяч окупантів. Ворог мав перевагу за всіма зразками важкого озброєння.
Наші військові в результаті запеклих боїв були вимушені залишити село Рідкодуб 7 лютого. У Логвиновому сепаратисти повідомили про повне оточення групування сил АТО в Дебальцевому. Вже 12 лютого в столиці Білорусі було укладено так званий «Мінськ-2». Окупанти перекидували під Дебальцеве додаткові сили з інших напрямків. За таких умов було вирішено до 18 лютого вивести з району всі українські підрозділи.
Повний вихід з Дебальцевого тривав кілька днів у бойових умовах. Під час всієї операції загинуло 136 українських військових і поранено 331. Після завершення відходу сили АТО зайняли нову лінію оборони по Світлодарській дузі.
Спільно згадаємо подвиги тих, хто поклав своє життя на вівтар свободи, а також підтримаємо наших захисників та захисниць, які сьогодні боронять українську землю.
