Сьогодні, у День Героїв Небесної Сотні, ми вшановуємо пам’ять тих, хто став справжньою рушійною силою спротиву проти авторитарного режиму. Герої Небесної Сотні, які віддали свої життя за свободу України, – символи відваги, волі та незламності.
У серцях українців назавжди закарбувалася трагічна подія на Майдані, коли загинуло понад 100 мирних протестувальників. Серед тих, хто став жертвою режиму, були й Герої Небесної Сотні з Донеччини: Володимир Рибак, Володимир Наумов, Іван Пантелєєв, Дмитро Чернявський, Сергій Бондарев, Людмила Шеремет, а також Степан Чубенко, включення якого до списку Героїв Небесної Сотні ініційовано Донецькою облдержадміністрацією, обласною військовою адміністрацією та громадськими організаціями, що об’єднують учасників Революції Гідності, родини Героїв Небесної Сотні за його активну участь в проукраїнських акціях та мітингах.
Володимир Григорович НАУМОВ
Народився 09 березня 1970 року в с. Шевченко Добропільського району Донецької області. Приїхав на Майдан за покликом серця. Записався до Самооборони Майдану. Був викрадений і вбитий. Тіло знайшли 18 лютого 2014 року на Трухановому острові в м. Київ. Похований у м. Родинське Донецької області. Володимиру Наумову було 43 роки.
Сергій Анатолійович БОНДАРЕВ
Народився 24 листопада 1981 року в м. Краматорськ Донецької області. Загинув 18 лютого 2014 року під час Революції гідності 2013-2014 років внаслідок чотирьох кульових поранень під час першого штурму біля Будинку профспілок. Похований на кладовищі сел. Чабани Києво-Святошинського району Київської області. Сергію Бондареву було 32 роки.
Іван Миколайович ПАНТЕЛЄЄВ
Народився 01 грудня 1981 року в м. Краматорськ Донецької області. Іван був на Майдані з 10 грудня 2013 року. Належав до першої сотні Самооборони Майдану. Загинув 20 лютого 2014 року на вулиці Інститутській – отримав сім вогнепальних поранень. Тіло ідентифіковане в готелі «Україна». Похований 25 лютого 2014 року в с. Дмитрівка Слов’янського району Донецької області. Івану Пантелєєву було 32 роки.
Людмила Олександрівна ШЕРЕМЕТ
Народилася 21 листопада 1942 року м. Макіївка Донецької області. У 1969 році з родиною переїхала до м. Хмельницький. 19 лютого 2014 року під стінами управління СБУ у Хмельницькому, коли вона намагалася запобігти стрілянині, Людмилу було поранено. Одна з куль потрапила їй у голову та пошкодила тканини головного мозку. У непритомному стані жінку доправили до лікарні, де в нейрохірургії їй зробили операцію. Однак урятувати поранену не вдалося, вранці 22 лютого вона померла.
Людмилі Шеремет був 71 рік.
Поховано Людмилу Шеремет у селі Шаровечка Хмельницького району.
04 липня 2015 року почесний патріарх УПЦ Філарет нагородив Героїню медаллю «За жертовність і любов до України» (посмертно). 08 травня 2016 року верховний архієпископ Києво-Галицький Святослав відзначив подвиг Героїні Почесною грамотою (посмертно).
Указом Президента України №890/2014 від 21 листопада 2014 року «За громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності», Наумову Володимиру Григоровичу, Бондареву Сергію Анатолійовичу, Пантелєєву Івану Миколайовичу, Шеремет Людмилі Олександрівні було присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордену «Золота Зірка» (посмертно).
Володимир Іванович РИБАК
Народився 30 листопада 1971 року в м. Горлівка Донецької області. За проукраїнську позицію і спроби протистояти злочинним угрупованням, Володимир Рибак був викрадений 17 квітня 2014 року бойовиками угруповання Безлера за дорученням російського терориста Гіркіна. Його було доправлено до Слов’янська та піддано нелюдським тортурам. 19 квітня тіло Володимира знайшли місцеві рибалки в річці Казенний Торець біля селища Райгородок Слов’янського району Донецької області.
Похований 24 квітня 2014 року на кладовищі в м. Горлівка Донецької області. Володимиру Рибаку було 42 роки.
Дмитро Олександрович ЧЕРНЯВСЬКИЙ
Народився 05 березня 1992 року в сел. Хромове (Артемівське) Бахмутського району. Загинув увечері 13 березня 2014 року в центрі Донецька під час нападу російських окупантів та місцевих колаборантів на учасників мітингу за єдність України. Похований на кладовищі в м. Донецьк. Дмитру Чернявському було 22 роки.
Указом Президента України №94/2015 від 20 лютого 2015 року «За громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності», Рибаку Володимиру Івановичу та Чернявському Дмитру Олександровичу було присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордену «Золота Зірка» (посмертно).
Степан Вікторович ЧУБЕНКО
Народився 11 листопада 1997 року в м. Краматорськ Донецької області. Загинув 27 червня 2014 року (дата смерті точно не встановлена) за проукраїнську позицію від рук бандитського батальйону «Керч» у смт Горбачево-Михайлівка Моспинської міської ради Донецької області. Похований 08 листопада 2014 року в м. Краматорськ Донецької області. Степану Чубенку було 16 років.
Указом Президента України №168/2017 від 28 червня 2017 року нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Указом №16 від 7 травня 2016 року нагороджений відзнакою «Народний Герой України» (посмертно).
Вони не могли дозволити порушення майбутнього своєї країни, тому стали на захист її свободи та гідності.
Герої Небесної Сотні — це не лише символ подвигу, а й невичерпне джерело сили для нас, щоб ми продовжували боротьбу за ідеали справедливості та демократії. Їхній приклад надихає нас, мобілізує наші ресурси та нагадує, що ніколи не можна поступатися тиранії і безправ’ю.
Нехай пам’ять про Героїв Небесної Сотні буде світлим промінням над нашою країною, а їхні вчинки завжди будуть надихати нас на великі справи. Нехай вони будуть завжди живими в наших серцях і пам’яті.
Слава Героям Небесної Сотні! Слава Україні!
