Ім’я видатного композитора, піаніста, диригента Сергія Прокоф’єва відоме у всьому світі. Донеччанам же це ім’я дороге й шановане удвічі, бо Маестро народився 11(23) квітня в маєтку Сонцівка Бахмутського повіту Катеринославської губернії (зараз село Сонцівка Покровського району Донецької області).
Тут почалися музичні заняття та закладався композиторський досвід Сергія. Із п’ятирічного віку він почав імпровізувати свої фортепіанні «пісеньки», яких назбиралося 58.
Любов до рідної землі композитор зберіг на все життя. Дружина композитора, М. Мендельсон-Прокоф’єва згадувала: «Він багато розповідав про дитинство, про Україну, село Сонцівку, де народився. В останні роки він не раз висловлював бажання туди поїхати».
З Україною С. Прокоф’єва пов’язує не тільки його рідна Сонцівка. У Києві С. Прокоф’єв здобув перше в Україні визнання як композитор і виконавець. А один зі своїх романсів С. Прокоф’єв присвятив землі, де народився, і там є такі слова: «Золотая Украина — край мой // хлебородный. // За тебя немало крови пролито // народной!».
Кров в Україні, на жаль, проливається й сьогодні. І якщо земляки композитора роблять усе можливе, щоб увіковічнити пам’ять про нього, то рашисти стирають з донецької землі, все, пов’язане з ним. Так, у руїнах стоїть зараз Донецький аеропорт імені С. Прокоф’єва, зруйнований місцевими сепаратистами та російськими зайдами у 2014 – 2015 роках.
Але величні мелодії композитора не заглушити!
