23 серпня – День Державного Прапора України (2023)

День Державного Прапора України (2023)

«Підняти прапор!», «На прапор – шикуйсь!», «Віддати прапору честь!» – це не просто команди, це усвідомлення своєї приналежності до держави, одним із символів суверенності якої, як зазначено в Конституції України, і є її державний прапор. А в умовах сьогоденної війни це особливо значимо й важливо, адже там, де майорить жовто-блакитний прапор, Україна живе, бореться, не здається й перемагає.

Тож 23 серпня – важлива дата в сучасній  історії нашої країни, адже в Указі Президента України (№ 987/2004) «Про День Державного Прапора України» зазначається, що «на вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги громадян до державних символів України» встановлено в Україні нове свято — День Державного Прапора України, який щорічно відзначається 23 серпня.

Історія ставлення до прапора як до найдорожчої святині сягає надзвичайно давніх часів. Спочатку різнокольорова тканина позначала лідера певного об’єднання. У середні віки прапори часто виступали як символи для численних знатних родів, виробничих гільдій, різноманітних міст, релігійних утворень тощо. Прапори також використовувалися військами для ідентифікації на полі бою та подавання тактичних команд. Коли європейських лицарів витіснили централізовані армії, прапори перетворилися на засіб ідентифікації не лише національної приналежності військових, але й були символами окремих військових формувань.

Національний прапор та прапор військового підрозділу став потужним джерелом виховання почуття патріотизму та підняття військового духу. Тож й український державний прапор має доволі давню і славетну історію. Перш за все це стосується його кольорів та їхнього розміщення, що відбиває як загальні закони геральдики, так і українські національні особливості.

 Переважно прапори фарбують у червоні кольори, щоб вони могли добре розпізнаватися в періоди битви. Червоний колір і до нашого часу вважається досить-таки популярним відтінком у кольоровий геральдичної палітрі. Причому особливо це стосується західних і східних слов’ян. Іноді могли використовуватися білі, блакитні, жовті та зелені кольори. Так, прапор Руської землі (Київської держави) був переважно червоний із золотим тризубом-двозубом того чи іншого великого князівства, а пізніше корогва Галицько-Волинського князівства — блакитна із золотим левом.

Прапор Великого князівства Литовського в XV столітті був червоний із золотим тризубом – родовим знаком Гедиміновичів. В українському козацтві головним кольором був малиновий. Власне під ним Богдан Хмельницький очолив національно-визвольний рух. Нерідко на прапорах Гетьманщини зображувався Архангел Михаїл – небесний покровитель Війська запорізького. До всього іншого, на малинових хоругвах могли зустрітися вкраплення жовтих, синіх та зелених кольорів, а також окреслення сонця, зірок, тварин.

Український геральдичний символізм почав наповнюватися синім і жовтим кольорами в XVIII столітті. Власне такий, золото-блакитний символізм, був принесений колись трипільцями в епоху великих переселень народів. При цьому домінуюча роль належала жовтому кольору. Поєднання жовтого та блакитного (пізніше синього) кольорів спостерігається у прапорах Київських і Чернігівських полків.

У 1771 році Полтавський полк придбав для себе нову корогву із зображенням жовтого хреста на синьому полотнищі, а в 1848-му році Головною руської радою було проголошено про національний герб давнього князівського символу Романовичів. На ньому був зображений золотий лев, що спирається об скелю, в бірюзовому оточенні. Друга половина XIX століття ознаменувалася поступовим установленням з’єднання жовтих і синіх смуг на прямокутних полотнищах українських прапорів.

Сучасний синьо-жовтий прапор був уперше публічно зафіксований 25 червня 1848 року у Львові, який українці Королівства Галичини й Володимирії вивісили над Львівською ратушею як національний прапор. Саме після цього випадку синьо-жовтий стяг набував усе більшої популярності в українців, а після революції 1905 року його почали використовувати й у Наддніпрянській Україні.

У роки визвольних національних змагань початку ХХ сторіччя синьо-жовтий прапор майорів над військами УНР та гетьмана Скоропадського. Прикметно, що й перший український радянський прапор, незважаючи на переважаючий червоний колір, мав у лівому кутку  зображення жовто-блакитного прапора. Але в 1919 році, з ідеологічних міркувань, прапор УСРР став мати тільки червоний колір з абревіатурою назви республіки, облямованою золотою рамкою.

 Сучасний державний прапор України являє собою стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього й жовтого кольорів. Співвідношення ширини прапора до його довжини 2:3.

Наявність жовтого та синього кольорів на українському прапорі не викликає сумнівів, оскільки символіка цих кольорів має як суто геральдичне, так і «народне» тлумачення. Перше виходить з того, що жовтий і синій кольори з давніх давен символізували собою дві найважливіші природні стихії і людського буття – вогонь (жовтий колір) і воду (синій).

Узагалі, все, що має золотий, жовтий колір, може символізувати Творця, Бога-Отця або щось вище, духовне. Синій колір говорить про все земне, а також про свободу вибору, яким Творець наділив своїх Дітей з надією на те, що з їхнього боку не буде зловживань. Тому поширена на сьогодні «народна» інтерпретація про небесну блакить і золоте пшеничне колосся вважається доволі примітивною й науково необґрунтованою.

Отже, враховуючи наявну символіку щодо кольорів, і висловлюються заперечення відносно доцільності, логічності їхнього сучасного розташування – зверху синій, а під ним жовтий. У геральдичних законах жовтий колір символізує золото, вогонь, Сонце і не може бути внизу, тому нинішнє поєднання кольорів на українському прапорі здається неприродним і небезпечним, адже земні й пасивні принципи нібито домінують над небесними й активними, а тому будь-яка держава під таким прапором заздалегідь буде запрограмована на невдачу. Навіть по Фен-шую розмістити синю (волю) над жовтою (мудрістю) означає активувати занепад або прогресуючу деградацію, нещастя й безлад. Якщо зробити все правильно, то гармонія небесного й земного, інь і ян, сили і гнучкості, стане предтечею розвитку, добробуту і щастя.

Яка точка зору («жовто-синя» чи «синьо-жовта») переможе, покаже час. Сьогодні ж важливо, що наш прапор є символом згуртування, єдності, непереможності й стійкості українського народу, вселяв віру в неодмінну перемогу!

Поділитися в соціальних мережах:

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *