23 травня в Україні відзначають День Героїв. Це свято про українців, які жили в різні епохи й захищали рідну землю. Вони ставали до лав руських дружин великого князя Святослава й короля Данила, козацьких полків Богдана Хмельницького, Івана Мазепи, Івана Виговського, Української галицької армії Мирона Тарнавського, Січових стрільців Дмитра Вітовського, а також Армії Української Народної Республіки Симона Петлюри, Організації українських націоналістів Євгена Коновальця і Степана Бандери, Української повстанської армії. Сьогодні ж це свято всіх захисників і захисниць України від російської орди. Уперше офіційно воно було запроваджене постановою ІІ Великого Збору ОУН, який відбувся у квітні 1941 року в Кракові.
Як відомо з історії, у травні за суперечливих обставин загинув ідеолог української самостійності Микола Міхновський. 23 травня та 25 травня були вбиті лідери українського визвольного руху Євген Коновалець та Симон Петлюра.
Свято Героїв під час Другої світової війни та після її завершення відзначали учасники визвольного руху. Цього дня члени та юнацтво ОУН проводили закриті святкові зібрання (сходини). Кімнату, в якій відбувалися подібні заходи, прикрашали прапорами та портретами Міхновського, Коновальця та Петлюри. Передбачалося дотримання певного церемоніалу, складовими якого було вшанування пам’яті полеглих героїв хвилиною мовчання, зачитування наказу крайового Провідника, виголошення коротких промов та складання присяги новими членами організації. Такі сходини зазвичай тривали до пів години.
Для широкого загалу організовувалися урочисті заходи, які залучали якнайбільше людей. Біля могил загиблих героїв збиралися громади, виконували гімн України, патріотичні пісні, зокрема марш, що символізував незламність українського духу. Під час таких заходів виголошувалися промови, які нагадували про подвиги борців за свободу. О восьмій годині вечора в усіх церквах лунали дзвони на честь загиблих. Могили героїв прикрашали живими квітами та стрічками національних кольорів. У цей момент запалювали великі смолоскипи, які горіли всю ніч, символізуючи пам’ять, що ніколи не згасне. Над могилами розвішували національний прапор, а поруч стояла почесна варта – хлопці та дівчата у святковому вбранні, які берегли спокій місця пам’яті.
Сьогодні ми вклоняємося перед військовими, волонтерами, лікарями, які щодня доводять, що український дух незламний. Згадуємо тих, хто віддав життя в боях за незалежність України на Донбасі, під Києвом, Харковом, Маріуполем, Бахмутом та багатьма іншими містами, які стали символами боротьби та незламності. Завдяки їм Україна продовжує існувати, а ми маємо змогу жити, працювати, розвиватися та мріяти про мирне майбутнє. День Героїв відзначається урочистими заходами, церемоніями покладання квітів до меморіалів та могил загиблих воїнів. По всій країні проходять патріотичні марші, лекції, виставки, присвячені історії боротьби українського народу. В освітніх закладах проводять виховні години, присвячені героїчним сторінкам історії України, а в містах і селах організовують зустрічі з військовими. У багатьох містах влаштовують покази документальних фільмів та тематичні мистецькі заходи, що нагадують про важливість подвигу захисників та захисниць.
Варто згадати, що цей день також є особливим у середовищі української діаспори, яка популяризувала тяглість української військової традиції та героїзм воїнів від часів Давньої Русі, козаччини до XX століття, наводячи приклад Української галицької армії, Січових стрільців, Армії УНР, ОУН та УПА. Пам’ять про полеглих героїв, знакові битви вони вважали потужним мобілізаційним та патріотично-виховним чинником, який мотивував до боротьби за незалежність наступні покоління.
Свято Героїв покликане не тільки згадувати загиблих, але й ушановувати живих воїнів, які щодня продовжують боротьбу. Вони – наша гордість, сила, упевненість у перемозі. Тому обов’язок кожного з нас – цінувати їхню жертву, підтримувати та наближати день, коли Україна стане вільною, безпечною та процвітаючою державою. Слава нашим Героям!
