24 травня в Україні відзначають День слов’янської писемності та культури. Крім українців, ця дата є знаковою для інших слов’янських народів, зокрема болгар, сербів, македонців, чорногорців, які вшановують творців слов’янської абетки Кирила і Мефодія.
Святі рівноапостольні брати з грецького міста Салоніки (Солунь) упродовж двадцяти років займалися просвітництвом, піднімаючи й розвиваючи освіту й спільну культуру слов’янських народів. Завдяки наполегливій праці їм удалося закласти міцний підмурівок для церковнослов’янської писемності та літератури. Саме Кирило і Мефодій переклали для слов’ян Євангеліє, Апостол, Псалтир, за що в 1980 році Папа Іван Павло ІІ визнав їх покровителями Європи.
В умовах глобалізації сучасного світу День слов’янської писемності та культури має особливе значення, бо застерігає нас від утрати культурної ідентичності. А ще сприяє налагодженню добросусідських взаємин між усіма слов’янськими народами. Адже, незважаючи на політичні й соціально-економічні відмінності, слов’яни мають спільне культурне й історичне минуле, що повинне бути основою для плідної співпраці, зокрема й спрямованої на приборкання російського агресора.
Писемність є надзвичайно важливою для культурного розвитку кожного суспільства. Із її виникненням людство отримало змогу накопичувати, зберігати й передавати з покоління в покоління знання про специфіку сприйняття навколишнього світу. Тому в День слов’янської писемності та культури маємо апелювати до важливості власного мовного багатства, популяризації культурної самобутності, духовності й освіти, що беруть свій початок з ІХ століття.
Хоча б через прочитання української книжки, перегляд українського фільму, відвідання українського мистецького заходу, музею, бібліотеки тощо. Адже через свою мову, віру й культуру ми утверджуємо право на творення власної суверенної держави.
