День Української Державності – це державне свято, що відзначається в Україні вже другий рік 28 липня, у День хрещення Київської Русі-України.
Київська Русь – це перший етап зародження української державності. Її утворення було результатом тривалого розвитку союзів племен східних слов’ян. Прото-державні слов’янські племінні об’єднання на теренах східної Європи були об’єднані навколо Києва, що став центром політичного життя та культурного піднесення. Саме Русь заклала основи державницьких традицій українців. Звідси родом герб, грошова одиниця – гривня, а, головне, Київ як політичний і культурний центр майбутньої України.
Наприкінці першої третини XII ст. Давньоруська держава вступила у другий етап свого розвитку – етап феодальної роздробленості. До цього періоду власне і відноситься час зародження української народності та державності.
Продовжило традиції української державності Галицько-Волинське князівство. В складних умовах галицько-волинські князі у ХІІІ-ХІV ст. розвинули інститут державності на значній частині українських земель. Тоді вдалося не лише зберегти, а й посилити європейський вектор розвитку.
У сер. XIV ст. українські землі увійшли до складу Литви та Польщі. У XVI ст. в українських землях зароджується та розвивається запорозьке козацтво. У Запорозькій Січі формувалися підвалини республіканської форми правління, нові принципи судочинства та джерела права. У середовищі козацької старшини вперше були чітко сформульовані фундаментальні основи майбутньої національної державної ідеї.
Ці принципи були втілені у Гетьманщині, яка була створена внаслідок національно-визвольної війни сер. XVII ст. на чолі з гетьманом Б. Хмельницьким. Гетьманщина була життєздатним політичним організмом: мала органи влади, територію, державну організацію, військо тощо. Вершиною політико-правової думки в Гетьманщині стало укладання гетьманом у вигнанні П. Орликом у 1710 р. Конституції як договору гетьмана зі старшиною та козацтвом. Це була одна із перших європейських конституцій того часу.
Російська імперія різними способами і методами обмежувала українську автономію і зрештою до кінця XVIII ст. ліквідувала її.
У ХІХ ст. українці пройшли непростий шлях від національного романтизму до політичного самоусвідомлення. Сформувалося поняття української нації з її етнічними кордонами, мовою та культурою, але сам процес формування нації, на жаль, до кінця не відбувся.
Протягом ХХ ст. попри історичні труднощі, негаразди та мільйонні жертви українці неодноразово виборювали свою самостійність.
Від моменту створення у березні 1917 р. Українська Центральна Рада (УЦР) затвердила принципи судової системи, закон про вибори, сформувала уряд тощо. Ці принципи були реалізовані в Українській Народній Республіці (УНР), яка була утворена 20 листопада 1917 р. за III Універсалом УЦР. А 22 січня 1918 р. за IV Універсалом відбулося проголошення незалежності УНР від більшовицької Росії.
Українська Держава гетьмана П. Скоропадського була другим державним утворенням часів Української революції, форма якого – гетьманат – походила з козацької епохи. Було налагоджено дієздатну систему управління, створено державний апарат, розвивалася наука, україномовна освіта тощо.
Від грудня 1918 р. на більшості територій було відновлено Українську Народну Республіку на чолі з Директорією. Вона ухвалила низку законів: про державну мову, Українську автокефальну православну церкву тощо. Встановлено грошову одиницю – гривню. Помітний слід в історії державотворення залишила Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР), яка мала дієву систему органів влади, боєздатне військо – Українську галицьку армію (УГА).
22 січня 1919 р. було проголошено Акт злуки УНР і ЗУНР. Ця подія об’єднала Україну та стала початком історії єдиної, соборної України.
Попри те, що УНР і ЗУНР зазнали поразки в умовах громадянської війни і територія України була окупована східними і західними сусідами, ідея здобуття державної незалежності стала визначальною для національного руху ХХ ст.
За час існування комуністичної системи ні Голодомор 1932–1933 рр., ні масові репресії, ні численні експерименти не змогли викорінити державницькі прагнення українців. Наприкінці 80-х років ХХ ст. знову відродився масовий національно-патріотичний рух і постало питання незалежності.
16 липня 1990 р. Верховна Рада прийняла Декларацію про державний суверенітет України. А 24 серпня 1991 р. Верховною Радою було ухвалено Акт проголошення незалежності України. Насправді ж, відбулося відновлення державного суверенітету, за який українці змагалися протягом багатьох століть.
1 грудня 1991 р. на Всеукраїнському референдумі український народ абсолютною більшістю голосів підтвердив прагнення жити в незалежній державі.
І, нарешті, 28 червня 1996 р. була прийнята нова Конституція, яка остаточно проголосила Україну суверенною, незалежною і демократичною державою.
У 2013-2014 рр. українці відстояли ще й європейський шлях розвитку. Натомість росія, втративши можливість контролювати Україну, вдалася до злочинної військової агресії. У 2014-2016 рр. Україна зупинила вторгнення російської регулярної армії та зберегла державність.
І нині, у 2023 р., ми не лише боремося з росією, а і перемагаємо її. Попри перевагу ворога, українці зупинили агресора і продовжують рух у напрямі європейської та євроатлантичної інтеграції.
