Щороку, 29 вересня, в Україні та й в усьому світі вшановують пам’ять жертв трагедії Бабиного Яру. Саме 29-30 вересня 1941 року, впродовж двох днів, в окупованому німецькими нацистами Києві, в урочище Бабин Яр, було проведено перший масовий розстріл беззбройного цивільного населення, переважно єврейської національності.
Вшановувати пам’ять розстріляних у Бабиному Яру почали вже після здобуття незалежності України. У радянський повоєнний час Голокост замовчувався, а розстріли в Бабиному Яру комуністичною владою представлялися як вбивства радянських громадян, без згадки євреїв. Вперше жертв Бабиного Яру вшанували лише у 1991 році. А у 2007 році на місці трагедії було відкрито Національний історико-меморіальний заповідник «Бабин Яр».
З початком війни, дуже швидко, вже 19 вересня 1941 року війська Вермахту увійшли до Києва, а наступного дня, 20 вересня, в Бабиному Яру вже розстріляли перших військовополонених (ймовірно політпрацівників). Радянська диверсія зі знищення Хрещатика 24 вересня стала для окупантів зручним приводом звинуватити у скоєному євреїв і провести показову каральну акцію над євреями-заручниками.
Загалом із 29 вересня по 11 жовтня 1941 року есесівці вбили майже все єврейське населення міста Києва – понад 50 тисяч чоловіків, жінок та дітей. Тільки в перші два дні було вбито майже 34 тисячі чоловік. І потім, до 11 жовтня було розстріляно ще близько 17 тисяч осіб. Місцем масових розстрілів було обрано Бабин Яр – балку на північному заході Києва завдовжки два з половиною кілометри, глибина якої місцями сягала 50 метрів.
Нацистські звірства в Бабиному Яру тривали аж до листопада 1943 року, коли гітлерівці залишили місто. В цьому урочищі фашисти знищили п’ять ромських таборів, 621 члена Організації Українських Націоналістів, зокрема поетесу Олену Телігу, її чоловіка Михайла й редактора газети «Українське слово» Івана Рогача. Тут знайшли свою смерть чимало підпільників, партизанів і в’язнів Сирецького концтабору. Скільки всього – достеменно невідомо.
Загалом за роки Другої світової війни у Бабиному Яру, за різними оцінками, було вбито 100-150 тисяч чоловік – євреїв, ромів, караїмів, радянських військовополонених, учасників українського націоналістичного руху опору, пацієнтів психіатричної клініки та представників інших національних чи соціальних груп, яких окупанти вважали «зайвими» та небезпечними. Але головними жертвами нацистів у Бабиному Яру стали євреї, які становили більш як половину страчених.
Нацистська операція в Бабиному Яру 29–30 вересня 1941 року стала однією з наймасштабніших каральних акцій Другої світової війни і не залишилася поза увагою на Нюрнберзькому процесі. Виконавцем розстрілів кінця вересня – початку жовтня 1941 року в Бабиному Яру була зондеркоманда 4а під орудою штандартенфюрера СС Пауля Блобеля, який на Нюрнберзькому процесі був засуджений до страти через повішення.
Сьогодні, в умовах російсько-української війни, на жаль, ми стаємо свідками не менш кривавих злочинів, не менш жахливих подій, що знову розгортаються на території України. Неможливо забути Бучанську різанину, Ірпінську трагедію, вбивства на Чернігівщині та Сумщині, жахи Маріуполя, безжальний розстріл на вокзалі у Краматорську, звірства на окупованих територіях, які відбуваються сьогодні.
Ми віримо, що ті, хто чинить ці злочини, так само, як і нацисти 78 років тому, будуть справедливо покарані!
