Олекса Тихий був і залишається у нашій пам’яті нескореним донеччанином. Учитель фізики, математики, української мови, а ще інтернаціоналіст за переконанням, поборник української мови:
«Люблю свою Донеччину, її степи,
байраки, лісосмуги, терикони.
Люблю її людей, невтомних трударів
землі, заводів, фабрик, шахт.»
Олекса Тихий сам обрав собі нелегку – героїчну та трагічну – долю. У далекі післявоєнні часи тотального поширення радянської влади він відверто демонстрував демократичні погляди. Письменник не погоджувався з упровадженням політики русифікації, натомість завжди боровся за повноцінний розвиток української мови, за її неодмінне природне відродження в Донецькій області. Олекса Тихий був переконаний, що без мови зупиниться прогрес і загине культура. Він навіть уклав збірку висловлювань видатних людей «Мова – народ», а також склав «Словник неправильностей українських говорів Донбасу». Сам Тихий був зразковим носієм української літературної мови: говорив правильно, з лагідною посмішкою, часто повторюючи, що він – інтернаціоналіст, який не прагне привілеїв для українського народу та української мови в Росії, Грузії, Франції чи Америці, а хоче тільки, щоб український народ був господарем на своїй землі…
Сьогодні його міркування є як ніколи актуальними, оскільки наша держава прагне здобути перемогу над російським агресором. Єднання українців відбувається завдяки усвідомленню великої ролі рідної української мови, що передусім формує почуття національної гідності.
Відомо, що в Україні проживають представники багатьох національностей, і кожна нація, за переконанням Олекси Тихого, зберігає своє національне лице, свою мову, культуру, традиції.
Олекса Тихий неодноразово звертався до «неукраїнців у Донеччині», зазначаючи, що «вони не мають права їдучи на возі українського народу, робити йому зло, зневажати його, своїми вчинками та поведінкою продовжувати віджилі та давно засуджені шовіністичні тенденції».
Олекса Тихий свідомо обрав роботу сільського вчителя, щоб навчати дітей «робити добро людям, піднімати матеріальний і культурний рівень, шукати правду і боротися за справедливість, людську гідність і громадянську відповідальність».
За відкрите висловлення проукраїнських поглядів Олекса Тихий був двічі ув’язнений. Через нелюдські умови утримання він помер 5 травня 1984 року в тюремній лікарні в Пермі і був похований у Києві 19 листопада 1989 року.
Питання рідної української мови має велике значення для формування почуття національної гідності, а також для формування державної приналежності громадян України неукраїнської національності.
27 січня відбудеться 97-а річниця від народження нашого славетного земляка. І найкращим вшануванням пам’яті Олекси Тихого буде здійснення його заповітів, оскільки «Це треба не йому, а – нам! Бо ми є люди! Люди між людей. До того ж ще, мій друже, – українці!».
