Алла Олексіївна Моруженко (1937-1991) – відомий радянський і український археолог, історик, доктор історичних наук.
Алла Моруженко (дів. Купріянова) народилася у родині військовослужбовця 3 травня 1937 року у місті Постишеве Сталінської губернії (нині м. Покровськ Донецької області). Навчалася у Харківському університеті на історичному факультеті, який закінчила у 1959 році. Алла Моруженко майже одразу після вступу до вишу відчула захоплення археологією. Вона приймала активну участь у студентських конференціях та польових дослідженнях в експедиціях. Завдяки цьому і визначився майбутній шлях у житті Алли Моруженко: студентом вона вже точно знала, з чим буде пов’язана її діяльність.
Після здобуття вищої освіти Моруженко викладала історію в сільській школі. Однак, вчительська кар’єра не тривала довго. Алла Олексіївна не залишала археологічних пошуків. В цей час вона визначається з тематичними проблемами, котрим будуть присвячені її майбутні праці. А. О. Моруженко самостійно проводить археологічні дослідження стародавніх поселень лісостепових племен. Підсумки роботи були викладені в кандидатській дисертації, де йшлося про вивчення городищ лісостепової Скіфії, житлові та господарчі умови і будови, оборонні споруди та ін. Захист дисертації відбувся у 1969 році в Харківському університеті.
Вже у 1970 році Алла Олексіївна стає викладачем на кафедрі всесвітньої історії Донецького державного університету (сьогодні Донец. нац. унів. ім. В. Стуса). 1974 року в університеті була створена кафедра археології, історії стародавнього світу та середніх віків, завідувачем якої А. О. Моруженко була від заснування до кінця життя. У 1975-1980 рр. вона займала посаду декана історичного факультету. Протягом цих років Алла Моруженко проявляла себе як природжений дослідник, цікавий викладач і умілий організатор. Вона сприяла визначенню основних напрямів наукових пошуків кафедри, яку очолювала.
Зусиллями А. О. Моруженко при кафедрі була створена науково-дослідницька група, що протягом 13 років вела археологічні обстеження Донецької області. Під керівництвом вченої було розкопано і вивчено більш ніж 200 курганів, виявлено і досліджено декілька видатних пам’яток стародавнього світу. Серед таких пам’яток унікальна знахідка світового значення, добута під час розкопок у 1988 році, – золотий виріб із Передерієвої Могили, на якому зображені скіфські воїни. Алла Олексіївна вважала, що це був парадний головний убір.
А. О. Моруженко досліджувала споруди-фортеці Більського городища, городище Полкова Микитівка в басейні р. Ворскли, де були знайдені мідні шлаки та форма для лиття металу (1971-1972), Лихачовське городище в Полтавській області (1978-1983), Книшевське городище в басейні р. Псел (1984). Вона керувала розкопками слов’янських могильників і поселення в селі Городному Краснокутського району Харківської області, експедицією Донецького державного університету, яка проводила розкопки курганів в Донецькій і Луганській областях (1978-1985, 1988-1990), розкопками на Рутченківському полі, де були знайдені останки жертв терору 1930-1940 рр. (1989).
Алла Моруженко написала понад 50 робіт, в яких вона вдало поєднувала археологічні та історичні методи дослідження. Її праці присвячені пам’яткам пізньої бронзи, скіфського та сарматського часу. Алла Моруженко глибоко вивчала минуле лісостепових племен доби раннього заліза. У 1990 році в Інституті археології АН УРСР вчена захистила докторську дисертацію про населення лісостепового межиріччя Дніпра і Дону скіфського часу. Своєю роботою А. Моруженко підсумувала, що у VII-III ст. до н. е. у регіоні дніпро-донського лісостепу існувала історико-етнографічна спільнота з однаковою формою господарської діяльності, спільним побутом і культурою. Раніше ця спільнота розглядалася як окремі групи поселень. За 25 років наукової діяльності А. О. Моруженко зробила значний внесок в археологію, Донецької області зокрема.
Алла Олексіївна Моруженко померла 18 лютого 1991 року.
