4 січня поточного року з нагоди Дня Соборності України Донецьким обласним краєзнавчим музеєм була оголошена акція #УкраїнаСоборна. Нам надзвичайно приємно, що ця подія отримала доволі великий відгук. Чимало співвітчизників, перебуваючи в різних куточках нашої країни, висловили своє бачення та громадянську позицію, долучившись до написання есе на тему «Соборність для мене – це…».
Отримані роботи мають досить широку професійну та вікову аудиторію авторів. Майстерно й цікаво поділилися своїми думками на запропоновану тему школярі, студенти, почесні краєзнавці, вчителі, бібліотекарі, музейники, волонтери. Зокрема в оголошеному заході активну участь узяли викладачі та учні Курахівського ЗЗСО І-ІІІ ступенів № 1,Бахмутського ЗЗСО І-ІІІ ступенів №18 ім. Дмитра Чернявського, Державного навчального закладу «Бахмутський центр професійно-технічної освіти», атакож доценти кафедри мовної підготовки та студенти різних факультетів Донбаської державної машинобудівної академії. Багато есе надійшло від дописувачів із міста Новогродівка.
Зазначимо, що в переважній більшості отриманих творчих робіт простежуються оригінальні й нестандартні думки, наявне критичне мислення та особистісне ставлення авторів до подій, пов’язаних із цією важливою датою. Прикметно, що в багатьох творах згадувалися історичні факти, наводилися доречні приклади, проводилося зіставлення подій минувшини й сьогодення, адже питання соборності української держави є одним із ключових у нашому воєнному сьогоденні. Автори у своїх есе згадували, розмірковували, шукали відповіді на наболілі питання, ділилися душевним болем, переможними переконаннями й вірою у світле та возз’єднане майбутнє всіх тимчасово окупованих Росією територій нашої неосяжної країни. Ми щиро вдячні за вашу надзвичайну активність та виявлений інтерес!
Інга Фролова
викладачка української мови та літератури
Державного навчального закладу
“Бахмутський центр професійно-технічної освіти”
Соборність для мене – це непохитні українці в єдиному прагненні до перемоги, які всі разом вірять у краще, сподіваються та наближають цю жадану мить.
Соборність нашої держави, як духовної спільності, ґрунтується на національній ідеї та спільності інтересів українців. І зараз ми єдині, як ніколи. Збройні сили України, Національна гвардія, прикордонники, формування територіальної оборони, добровольчі формування, рятувальники, волонтери, лікарі, вчителі та кожен громадянин України разом – це міцна фортеця нашої країни.
Хочу звернути увагу на те, що сьогодні соборність – це також деокупація всіх територій, захоплених ворогом, відновлення єдності з Донеччиною, Луганщиною та Кримом. Сьогодні соборність – це збереження єдиної державної мови. Соборність у релігійно-філософських поглядах українців та навіть у віднесенні себе до українців як нації. Соборність – вона скрізь, її можна не побачити, але не відчути – неможливо!
Я, як викладачка української мови та літератури Державного навчального закладу «Бахмутський центр професійно-технічної освіти», який зміг релокуватися, зміг вистояти, зберегтися, відновитися та продовжувати свою освітню діяльність, впевнена, що у духовному єднанні нашої нації лежить її непереможна сила! Наш педагогічний колектив і здобувачі освіти тримають освітній фронт, вірять у Бога і ЗСУ та наближають перемогу.
Відомий український письменник Олесь Гончар вустами одного з героїв свого твору закликає своїх сучасників і усі прийдешні покоління берегти насамперед «собори душ своїх». Ось, як на мене, до чого зводяться усі тези вищезгаданого. Соборність нашої держави тримається на соборності наших душ.
Єднаймо наші душі і серця, щоб під мирним небом зустріти Переможну весну!
Слава Україні!
Героям слава!
Тетяна Лисак, голова краєзнавців Слов’янщини
Почесний краєзнавець України
МОЯ УЛЮБЛЕНА КРАЇНА УКРАЇНА
Єдина, вільна, незалежна,
кмітлива, щедра, товариська,
розумна, неймовірна та відкрита
моя улюблена країна Україна
Тетяна Лисак
Я народилася на Слов’янщині, де й проживаю все життя. З дитинства мене оточувала українська мова: в побуті, у школі, на радіо чи телебаченні.
Пам’ятаю, як ретельно мої родичі, сусіди, односельці виконували українські народні традиції, звичаї, обряди.
Я ніколи не хотіла змінити місце проживання, виїхати до іншої країни, бо все, що оточувало мене було рідне, українське. У нас вдома завжди багато читали, ми з сестрою стали читачами сільської бібліотеки ще до першого класу. До цього нас привчила матуся, яка працювала шкільною бібліотекаркою. На почесному місці у нас був «Кобзар» Тараса Шевченка і ми полюбляли разом з бабусею Галею, яка часто у нас гостювала (проживала у сусідньому селі), читати «Катерину», витирати сльози, співчувати нездоленим українцям.
У школі обов’язково відвідували хор, де здебільшого співали українські пісні «Степом, степом»… До різних свят готували сценки з творів українських письменників. Особливо полюбляли «Кайдашеву сім’ю».
Російською ми взагалі не спілкувалися, хіба, якщо їздили до міста Слов’янська чи Краматорська, то могли щось запитати російською, хоча наші міста також раніше були українськомовними і вивіски на крамницях були українською мовою.
З дитинства Україну сприймали цілісною, єдиною. В нашому селі проживали три сім’ї, в яких жінок молодими переселили до нас із Західної України. Вони створили сім’ї з місцевими парубками, народили дітей і вважають цю місцевість рідною. Навіть деякі з них весною 2022 року поїхали до родичів у Західну Україну, але в серпні вже повернулися назад.
Пам’ятаю, що в школі працювала вчителька на прізвище Шлома з Івано-Франківщини, вона товаришувала з нашими батьками, односельці до неї ставилися так, як і до інших.
Моя сестра потоваришувала ще студенткою з одногрупницею Оксаною. Вона до нас часто приїжджала, сестра відвідувала її на Івано-Франківщині.
Хоча День Соборності почали відзначати з 22 січня 1999 року, уже під час творення незалежної України, українці з різних регіонів завжди відчували себе в єдиній родині.
Звісно не все було гладенько: зросійщення, заборони, репресії, глузування та образи росіян, які до нас «понаехали», але всередині України ми були єдині. Це показав «живий ланцюг» 21 січня 1990 році на честь роковин Акту Злуки УНР і ЗУНР, який з’єднав рукостисканням Київ-Львів.
Єднаймося мовою, звичаями, порозумінням, вчинками, щоб назавжди залишатися такою квітучою, доброю, немилосердною до ворогів Соборною Україною! Коли ми єдині, ми не поборимі!
Дар’я Тригуб, учениця 8 класу НВК №1
Покровської міської ради Донецької області
СОБОРНІСТЬ НАШИХ І МОЄЇ ДУШ
День Соборності України несе в собі невичерпний багаж історії, яка об’єднала наш народ у спільних зусиллях за свою незалежність та гідність. Впродовж століть українці переживали випробування та розділення між сусідніми державами, але завжди зберігали національну єдність. Революції, голодомори, і важкі роки доповнюють хроніку, але справжня сила всеєдності проявляється в тому, як народ ставав ще міцнішим.
Це не лише етап історичного розвитку, але й безперервний процес формування єдиної нації. Також це важливий принцип національної самосвідомості. Вона проявляється в спільних цінностях, мові, культурі та прагненні до незалежності. Минуле нашої Батьківщини демонструє, що навіть у важкі часи, коли Вкраїна була розділена, народ зберігав свою сутність і мріяв про єднання.
22 січня в Україні святкується День Соборності – день, який символізує єднання українського народу. Поглядаючи на історію, ми можемо зазначити важливі етапи, коли вона проявилась в силі національного єднання. Один із таких визначальних моментів – Злука 1919 року, коли об’єднавшись, Західна та Східна Україна стали єдиною державною. Також варто відзначити героїчну боротьбу за незалежність в 1917-1921 роках чи Помаранчеву революцію 2004 року – це приклади, коли народ об’єднується заради спільної мети.
Отже, соборність для мене – це безперервний процес єдності Батьківщини, формування національної самосвідомості, який визначається не лише минулим, але й сучасністю, процес об’єднання українців заради кращого спільного майбутнього.
Вікторія Стольна, м. Донецьк, м. Курахове, м. Тернопіль
Відділ пробації №14 м. Курахове
Для мене День Соборності України – це перш за все згадка про те, що сила нашої держави в єдності українського народу! Це ланцюг живих людей, які дивляться в одному напрямку, які мають схожі мрії, які хочуть жити і працювати в Україні.
В 2014 році з початком війни та частковою окупацією Донецької області, моя сім’я, яка мешкала в м. Донецьк, вимушена була покинути своє рідне місто. Нова сторінка життя почалася складно, але цікаво. Довелося освоюватися в новому місті Донецької області та здобувати нову професію, а саме провідного інспектора відділу пробації №14 м. Курахове.
Вдруге я зустрілася з війною 24 лютого 2022 року і знову, щоб не наражати на небезпеку свою дитину, вирішила їхати в більш безпечне місце. Так ми (я і донька) вирушили до міста Тернопіль, де мешкаємо вже два роки та намагаємось робити все, щоб бути максимально корисними для країни та ЗСУ.
Для мене Соборність – це коли кожен українець, незалежно від міста, в якому він мешкає, достатку в сім’ї , віку, статі – донатить на ЗСУ, допомагає людям, яких війна залишила без домівок! Саме це показує нам, що всі ми, один народ! Кожен день, наші незламні захисники та захисниці, доводять всьому світу, що українці є єдині, неподільні, незалежні, відважні та сміливі. Ми назавжди усвідомили, що більше ніколи та нікому не дозволимо принижувати свою країну, своє місто, мову.
Ця страшна війна випробовує кожного з нас, але ми витримаємо цей екзамен на згуртованість, бо вже відчули, що ми — українці, бо вже знаємо, що ми — українці, бо вже горді, що ми — українці!
Андрій Тунік, 16 років
учень 11-А класу
Курахівського ЗЗСО І-ІІІ ступенів № 1
Курахівської міської ради
Донецької області
Сьогодні все більше ми чуємо слово «соборність» на просторах інтернету, телебачення. Це стало актуальною темою. А що ж воно означає?
Для мене соборність – це об’єднання. Це єдність усього українського народу навколо ідей розбудови нашої держави, навколо майбутнього. Багато письменників порушували проблему соборності у своїх творах. Яскравим прикладом є Тарас Шевченко. Кобзар присвятив багато творів національній єдності. За свою довгу історію український народ пережив багато трагічних сторінок, а саме: кріпацтво, панщина, російський гніт, окупація, війни, голодомор. Але все ж таки ми змогли згуртуватися. І це стало показовим прикладом.
День Соборності України – день, який символізує єдність українських земель. Це, мабуть, одна з найважливіших дат в історії України. Але ми інколи забуваємо те, що все це було здобуто дорогою ціною, було пролито багато крові, померли сотні тисяч людей, щоб Україна стала вільною, незалежною, суверенною державою. І у двадцять першому столітті у нас це хочуть знову забрати.
Можливо, для багатьох людей слово «соборність» це просто «єдність», просто слова. Про це говорити мало, потрібно діяти, щось робити, щось змінювати, покращувати життя собі та іншим. Навіть повномасштабна війна показала, що українці можуть згуртуватися заради спільної мети, захисту батьківщини. На мою думку, соборність – це символ нашої держави, можливість бути вільним, відчувати свободу слова, совісті, вільно виражати свої думки, можливість проявити патріотизм. Я погоджуюся із словами Василя Симоненко: «Народ мій є! Народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ!»
Даниїл Грищук, 18 років
студент групи ІСТ-22-1
Донбаської державної машинобудівної академії
Соборність для мене – це вистраждане об’єднання українських земель в єдину Українську державу, яке в усі часи існування українців було надзвичайно актуальним.
По-перше, ідея об’єднання українських земель сягає ще у часи Київської Русі, коли давньоруські землі об’єднувались навколо Києва. Після розпаду Київської Русі почались непрості часи для українського народу. Напади половців, монголо-татарська навала ослабили державу. Оскільки географічно у різні історичні періоди Україна знаходилась між великими імперіями: Польсько-Литовською державою, великим князівством Московським, Османською імперією, Річчю Посполитою, то відновити цілісність українських земель на довгі століття стало неможливо. Кожна з імперій намагалась приєднати українські землі до себе. Але навіть у ці періоди українці намагались об’єднати свої землі. Такі спроби здійснювались Богданом Хмельницьким, Іваном Мазепою, Петром Дорошенком, Пилипом Орликом. І лише 22 січня 1919 року було проголошено Акт Злуки (об’єднання) українських земель, засвідчений Універсалом про об’єднання УНР і ЗУНР в єдину Велику Україну. Нажаль, це об’єднання було нетривалим. Але, незважаючи на це, відіграло свою важливу роль. У теперішні часи, як і у попередні століття, ми знову зіштовхуємось з агресією сусідньої держави та її бажанням приєднати до себе українські території. І тема повернення територій та об’єднання в єдину державу знову актуальна та болюча.
По-друге, наслідки більш ніж шести сторіч роз’єднання України ми й досі відчуваємо, і ще відчуватимемо довгі роки. Навіть після здобуття незалежності політики часто підкреслювали відмінності між заходом та сходом України замість того, щоб зосередитись на спільних рисах і сприяти об’єднанню українців. Зараз питання об’єднання в духовному та ментальному плані все ще залишається актуальним. Хоч і під гнітом різних імперій, українські традиції, мова, культура передавались від батьків до дітей. І незважаючи на важкі часи, нам вдалось зберегти власну ідентичність. Отже, нам є, чим пишатись, і є, що передати своїм нащадкам. Так, усі українці різні, кожна людина індивідуальна. Але спільного у нас більше, ми усі живемо під одним небом. Тож єднаймося та віримо у майбутнє! У об’єднану, незалежну, сильну та мирну Україну!
Роман Тахтаров, 17 років
учень 11-А класу Курахівського ЗЗСО І-ІІІ ступенів № 1
Курахівської міської ради
Донецької області
Соборність України для мене – це як велика родина, де кожен має свою роль, але всі разом творять єдиний образ. Це спільна мова, традиції та історія, які зливаються в єдине гармонійне ціле. Це пам’ять про подвиги минулих поколінь та віра в майбутнє. Це не лише поняття, але й філософія, що об’єднує, надихає та визначає ідентичність. Це ідея, яка виникає з усвідомлення нашого спільного походження, загальних цінностей та спільного призначення
По-перше, соборність для мене – це здатність об’єднуватися навколо загальних цілей і ідеалів. Це визнання того, що ми є часткою більшого цілого, що наші дії та вибори мають вплив на спільноту. Спільні цінності, такі як взаємоповага, толерантність і солідарність, стають основою для побудови єдиної сильної спільноти.
По-друге, соборність – це розмаїття і визнання наших відмінностей, при цьому зберігаючи єдиний характер спільності. Справжня соборність виявляється у вмінні приймати та цінувати різноманіття культур, традицій, мов і переконань, забезпечуючи різноманіття, яке збагачує наше спільне досвід.
По-третє, соборність – це відданість і відповідальність перед майбутніми поколіннями. Це свідомість та глибоке розуміння того, що ми будуємо не лише для себе, але й для нащадків. Соборна спільнота розвивається, забезпечуючи стійкі цінності, які пройдуть через покоління, формуючи сталу основу для подальшого розвитку.
Отже, соборність для мене – це не просто слово, але жива сутність, яка визначає наші взаємини, наші цілі та наше буття. Це величезний об’єм значень, що об’єднують нас як спільноту, формуючи міцний фундамент для будівництва щасливого і стійкого майбутнього.
Микола Калінін, 26 років
здобувач освіти Державного навчального закладу
“Бахмутський центр професійно-технічної освіти”
Соборність для мене – це єдність усіх українців навколо головних ідей нашого майбутнього.
Визначну роль у стійкості соборності нашої країни відіграє рідна мова. Українська – один із основних засобів державотворчих процесів та важливий інструмент єднання країни, наш націєтворчий фундамент.
День Соборності нагадує мені про тривалий шлях боротьби, який здолав український народ, виборюючи гідність, свободу та прагнення жити в незалежній вільній державі. На жаль, ця кривава боротьба триває й наразі.
Кожен із нас глибоко розуміє значення слова «СОБОРНІСТЬ»:
- С – самостійність
- О – обов’язок
- Б – боротьба
- О – об’єднання
- Р – рівність
- Н – незалежність
- І – історія
- С – свобода
- Т – традиції
- Ь – .
Я вважаю, що національна єдність, неподільність, свобода, незалежність, сім’я, дім, рідні історія та культура є тими головними цінностями, за які воювали наші пращури, і тепер виборює українське військо.
Бажаю кожному з нас мужності та сил захистити безцінні скарби державності: цілісність, свободу, незалежність. Слава Україні! Слава Героям!
Владислав Кушнеренко, 16 років
учень 11-А класу Курахівського ЗЗСО І-ІІІ ступенів № 1
Курахівської міської ради
Донецької області
Слово “соборність” звучить урочисто і красиво. Не раз і я на шкільних заходах декламував дзвінко і пафосно вірші чи прозові тексти про соборність країни, не думаючи про їх зміст. І тільки тоді, коли став вивчати новітню історію, сучасну літературу, зрозумів смислове наповнення цього поняття.
Соборність означає єдність у рамках однієї держави. А наш український народ історично перебував у різних державах там, і там українці були гнані, переслідувані за свою мову, традиції, національну ідентичність. Тому бажання українців бути разом було непереборним.
І ця мрія здійснилася. 22 січня 1919 року у Києві на Софійській площі було проголошено Акт злуки УНР та ЗУНР. Здійснилися віковічні прагнення українського народу “від Сяну до Дону”. Та в радянські часи ця подія забулася, бо і весь український народ потрапив під ідейний гніт імперського союзу.
Першою антирадянською акцією спротиву, кроком до незалежності України був “живий” ланцюг від сходу до заходу. Він був довжиною більше 770 км і об’єднував до трьох мільйонів осіб .
Уперше в тому, яка велична наша Україна, які чудові люди проживають і на сході, і на заході, я переконався під час екскурсії “Львівське Різдво” організованої для дітей Донецької області .
Спочатку ми довго їхали потягом , бачили різні пейзажі, архітектуру – і це сповнювало мене гордістю за те, яка неосяжна наша Україна. А потім ми жили у родинах, де чужі матері турбувалися про нас, як про власних дітей. Ми ходили колядувати з новими друзями, відвідували пам’ятки місцевості.
Пізніше ми брали участь у Всеукраїнській грі “Сокіл Джура”, де познайомилися з однолітками з усієї України. Ми переконалися, що маємо спільні інтереси, вподобання, і ми всі є частиною великого українського народу. Зараз наша рідна Батьківщина в небезпеці, під загрозою їй цілісність, незалежність. На захист вітчизну стали кращі сини і доньки усіх регіонів. Донеччани воюють під Херсоном, а кияни, волиняни захищають Донбас. Вони не ділять схід і захід. Ось що означає соборність та єдність!
Даніїл Штепка, 17 років
студент групи МН-23-1
Донбаської державної машинобудівної академії
Соборність для мене – це визначний аспект української ідентичності, що визнається у величі нації та її різноманітності. Це поняття охоплює в собі не лише географічну об’єднаність, а й духовну спільність, яка формує наше суспільство та культуру.
Соборність для мене – це взаємодія різних регіонів та етнічних груп, яка збагачує нашу спільну історію та сприяє розквіту нації. Україна – країна, де розмаїття традицій, мов та звичаїв тісно переплітаються, створюючи унікальний мозаїчний образ.
Соборність виявляється в спільних цінностях, що об’єднують нас усіх: любов до рідної землі, прагнення до вільності та справедливості, повага до інших національних груп. Це підтримка та взаємодопомога в часи випробувань, коли нація об’єднується, аби подолати труднощі разом.
Соборність розкривається також у високих досягненнях наших співгромадян у різних сферах життя – в науці, мистецтві, спорті та гуманітарних науках. Ця спрямованість до досягнень і взаємної підтримки допомагає зростанню як індивідів, так і нації в цілому.
Соборність також виявляється в здатності приймати та інтегрувати нові ідеї й тенденції, забезпечуючи стійкість і еволюцію українського суспільства. Це відкритість до світу, бажання вчитися та змінюватися на краще. Отже, для мене соборність – це не просто слово чи концепція, а суттєвий компонент моєї національної самосвідомості. Це усвідомлення величі нації в різноманітті її складових частин, які разом формують сильну, об’єднану та динамічну Україну.
Уляна Погребняк, 16 років
м. Новогродівка, Донецька область
Соборність для мене – це невидима, але потужна нитка, що об’єднує серця і думки людей у єдине життєве полотно. Це взаємодія різноманітних особистостей, які об’єднують свої потужності для досягнення спільної мети. У цьому слові я бачу не лише єдність нації, а й взаєморозуміння та повагу .
Соборність – це наше спільне минуле, що плете мозаїку культури та історії. Вона – витканий в кожному поколінні калейдоскоп, що віддзеркалює красу нашого об’єднаного буття. Це ідея того, що ми, як люди, можемо досягти більшого і важливішого шляхом об’єднання наших зусиль і талантів. Незалежно від нашого походження, культури, релігії чи переконань, ми можемо об’єднатися, співпрацювати та прагнути досягти спільних цілей. Це викликає гармонію, співчуття та взаєморозуміння між людьми
Соборність має свої корені в історії України. З найдавніших часів наші предки виявляли вміння об’єднуватися, формувати спільні цілі і вирішувати проблеми разом. Таке об’єднання дозволяло зберігати національну духовність та боротися за свою незалежність.
Сьогодні соборність є необхідним фактором для розвитку країни. Україна є багатонаціональною країною з різною культурою, мовами та традиціями. Важливо пам’ятати, що ми всі є громадянами однієї країни і маємо спільну відповідальність за її майбутнє.
Україна – це соборна держава, яка має потенціал стати сильною і процвітаючою країною.
Я вірю в це, і закликаю вірити вас!
Едуард Глушецький, 11 років
учень 7 класу
ОЗО «Добропільський ліцей
Криворізької сільської ради Покровського району
Донецької області»
Соборність для мене – це не лише слово, а й справжній дух нашого народу. У сучасному світі, коли важливо об’єднуватися та підтримувати один одного, поняття “соборність” набуває особливого значення.
Спільна мова грає важливу роль у нашій єдності. Мова – це не лише спосіб спілкування, а й символ нашої національної ідентичності. Ми розмовляємо рідною мовою, і це об’єднує нас, надаючи нам унікальний образ.
Історія нашої країни також є важливою частиною соборності. Пам’ять про великих героїв та події об’єднує нас у прагненні до єдності та незалежності. Я завжди з гордістю дивлюся на той шлях, яким йшов наш народ, долаючи випробування і труднощі. Традиції та звичаї роблять нас унікальними, але одночасно об’єднують. Спільні свята, як наприклад, Великдень чи Новий рік, дарують нам радість і можливість разом насолоджуватися часом відпочинку. А вишиванки та страви, які ми готуємо разом з родиною, стають символами нашої єдності. Соборність – це не тільки минуле, але і майбутнє. Ми, молодше покоління, повинні дбати про те, щоб цей дух супроводжував нас у майбутнє. Спільними зусиллями ми зможемо подолати будь-які труднощі та досягти нових висот. Отже, соборність – це не лише історія, а й наше сьогодення та майбутнє. Вона робить нас сильнішими, даруючи нам силу та підтримку один одного в усіх життєвих випробуваннях.
Карина Челгій, 15 років
учениця 10-го класу Багатирського
ЗЗСО І-ІІІ ступенів
с. Багатир Великоновосілківського р-ну
Донецької області
День Соборності України для мене – це не лише історична пам’ять, а й важлива складова сучасного національного самоусвідомлення. Це свято, яке об’єднує нас, українців, навколо спільної ідеї ідентичності та гідності.
Саме 22 січня 1919 року став поворотним моментом в історії України, коли Західноукраїнська Народна Республіка та Українська Народна Республіка об’єдналися в єдину державу. Цей акт соборності виражає прагнення народу до незалежності та визволення від чужинського гніту. Для мене День Соборності символізує твердження національної гідності, боротьбу за своє право на самовизначення та непохитну віру в майбутнє нашої країни.
В цей час, коли йде війна в нашій країні, ми повинні зрозуміти, що це також час для згадування героїв минулого, які віддали своє життя за волю та незалежність України. Їхні подвиги та самопожертва є для нас невичерпним джерелом натхнення та патріотизму. Вони стали символами мужності та відданості своїй землі, а їхні імена живуть у серцях кожного справжнього українця.
Проживаючи на Донбасі, ти розумієш це як ніхто інший….
Для мене День Соборності – це також нагадування про важливість утримання об’єднаної нації в сучасному світі. Спільна історія, мова та культура тримають нас у єдиній стрічці національного розвитку. Це свято має нагадувати кожному громадянину про його відповідальність перед минулим та майбутнім України.
День Соборності – це час вшанування та пам’яті, але також заклик до дії. Зараз, як ніколи, ми повинні допомагати своїй країні рости, розвиватися та ставати сильнішою. Всі разом, як єдина нація, ми зможемо подолати виклики сучасності та побудувати майбутнє, яким можна буде пишатися.
Отже, День Соборності України для мене – це не лише день у минулому, але й ключовий момент у формуванні нашого сьогодення та перспектив на майбутнє. Це свято є символом національної єдності, який повинен вдихати в нас силу для подолання будь-яких труднощів та будування сучасної, незалежної України. Кожен з нас повинен це пам’ятати і робити все для процвітання нашої неньки-України.
Анастасія Лендарова
студентка групи ІСТ-22-1
Донбаської державної машинобудівної академії
День Соборності України – свято, яке виткане з ниток минулого, пронизане витоками історії та завернуте в тепло єднання. Це день, коли українці відзначають свою незалежність та гордість національного самоусвідомлення. Цей день є часом не лише вшанування минулого, але і активного участі в сучасності, підтримання традицій і культивування національного духу.
Історія Дня Соборності України має глибокі корені, що тягнуться від часів Київської Русі. У той час українські землі об’єднувала загальна ідея, загальна мова та загальна віра. Однак в тумані історії на деякий час ця єдність занепадала під впливом різних чинників. Та саме 22 січня 1919 року став переломним моментом у відновленні соборності України, коли Акт Злуки проголошував її єднання з Західноукраїнською Народною Республікою.
Це свято принесло не лише офіційне об’єднання територій, але і духовну єдність українців. Спільна історія, мова та традиції стали міцними основами, на яких збудована незалежна Україна. І, звісно ж, це є свято традицій, коли кожна родина готує смачні страви, влаштовує вечірки та об’єднується в щирих розмовах про минуле та майбутнє.
День Соборності – це не лише символічний день у календарі. Це є живим виявом того, що українці цінують свою незалежність і готові об’єднатися в труднощах. Це свято – це можливість для кожного громадянина відчути себе часткою великої української родини та долучити свою краплину в казан національної самосвідомості.
Таким чином, День Соборності України – це не просто день в історії країни. Це велике свято, яке дарує нам можливість згадати і вшанувати тих, хто вклав свою працю та силу в створення незалежної України. Це свято, яке наповнює наше серце гордістю за свою країну та зміцнює віру в її майбутнє. Так нехай же кожен День Соборності приносить ще більше єднання, радості та патріотизму, а Україна нехай розцвітає на шляху до щасливого та процвітаючого майбутнього.
День Соборності України, відзначаючи єднання різних регіонів та народів нашої країни, водночас є часом для роздумів про сучасний вимір української ідентичності. Сучасний світ вимагає нових поглядів на традиції та спільні цінності, які зберігають єдність нації.
Україна – це не лише країна на мапі світу, але і уявлення, що живе в серцях кожного громадянина. Сучасна українська ідентичність формується не лише історією та традиціями, але й активною взаємодією зі світом. День соборності – це час для визначення того, як ми хочемо бачити Україну у майбутньому.
Зокрема, молоде покоління, виростаючи в епоху глобалізації, знаходить способи поєднати українські традиції зі світовими стандартами. Мова, культура та традиції стають платформою для взаєморозуміння та співпраці. День соборності дарує можливість відзначити не лише минуле, а й розглядати сучасний шлях розвитку української ідентичності в світовому контексті.
Зрозуміло, що єдність нації – це не тільки формальне об’єднання територій, але і розуміння та повага до різноманітності. Українська ідентичність стає відкритою для нових впливів, адаптуючи традиції до сучасного світу, не втрачаючи при цьому свого унікального характеру.
На День Соборності важливо звертати увагу на міцні сторони української нації, щоб зберегти їх та передати нащадкам. Згуртованість громадян, яка виражається в спільній радості та патріотизмі, має стати стимулом для подальших досягнень та розвитку України.
Таким чином, День Соборності України стає не лише відзначенням минулого, але й оглядом на майбутнє. Усвідомлюючи сучасний вимір української ідентичності, ми можемо спрямовувати свої зусилля на підтримку різноманітності та єдність, яка зростає від покоління до покоління. І нехай День Соборності завжди буде святом єднання, гордості та нескінченної любові до рідної України.
У сучасному світі важливо розглядати українську ідентичність як динамічний процес, що відображає зміни у суспільстві та світових трендах. Розуміння та взаємодія із різними культурами та національностями допомагають українцям поглиблювати свою свідомість та розширювати горизонти. Відзначаючи День Соборності, ми визнаємо не лише свою унікальність, а й готовність до відкритого діалогу та співпраці на глобальному рівні.
Останні події та виклики для України стають тестом не лише для її стійкості, але й для солідарності громадян. День Соборності має важливе значення в контексті внутрішніх перетворень та зміцнення національного єднання. Зберігаючи споконвічні цінності та відкриваючи нові сторінки у своїй історії, Україна має можливість вирости на світовій арені як країна, де поєднання традицій та сучасності стає ключем до успіху та процвітання.
Вікторія Потапенко, 16 років
м. Новогродівка, Донецька область
Соборність має багато різних значень. Для всіх вони є різними, кожна вагома.
На мою думку, синонімом слова «соборність» є «єдність». Підтримка цього – запорука процвітання країни, подолання труднощів.
Соборність для мене – це цінність, яку ми повинні оберігати та притримуватися. Цю рису ми повинні не тільки знати зі слів оточуючих, а ще й відчувати її. Усвідомлювати, що ми усі єдині, що ми єдина нація, народ, спільнота, незалежно від нашого походження, неважливо, де ми живемо – на Заході чи Сході країни. Нам треба вміти сприймати, розуміти та поважати один одного, щоб бути єдиним цілим задля досягнення перемог та злагоди.
Ще одне значення цього визначення для мене – це любов між людьми, бо ми відчуваємо згуртованість, коли кохаємо себе, ближнього, Батьківщину й все, що нас оточує. Задля цього ми можемо здолати будь-що на своєму шляху. Соборність – це не про щось штучне, вона лине з душі, із самого серця! Ми – українці, усі неподільні та сильні духом, волею, маємо особистий стрижень. Нам не потрібно пояснювати, що таке «соборність», бо вона живе в кожному з нас.
Олександр Колтипін, 16 років
учень 11-А класу Курахівського ЗЗСО І-ІІІ ступенів № 1
Курахівської міської ради Донецької області
Соборність, на перший погляд, – це просто слово, але то не зовсім так. Це величезне поняття, яке несе в собі велику історію подвигів та почуття єдності.
Для мене соборність – не тільки об’єднання земель, а й об’єднання людського духу! Наразі вдвічі важливо, щоб всі були один за одного горою, такі часи… Усе тому, що зараз в країні війна. Ви запитаєте, чому ж я вважаю, що в наш час це найважливіше? Тому, що для мене сила в єдності. На мою думку, це головний ключ до перемоги. Як я сказав, в країні війна, і сучасна Україна також демонструє соборність. Громадяни різних регіонів об’єдналися та стали на захист нашої держави, створили волонтерські організації, прийняли до своїх громад вимушено переселених людей з регіонів, де ведуться активні бойові дії – усе роблять для нашої спільної перемоги над агресором.
У часи УНР саме єдністю та соборністю люди долали перешкоди. Як кажуть, гуртом можна і море загатити . Я вважаю, що не тільки для мене, але й для кожного українця соборність є важливою часткою української історії та національного життя.
Отже, особисто для мене соборність – це сила!
Єгор Тимошенко
студент групи МК-23-1
Донбаської державної машинобудівної академії
Соборність – це поняття, яке відображає ідею об’єднання різних груп або націй в одну єдину спільноту. При цьому кожна група зберігає свою унікальність, свою культурну спадщину, свої цінності.
Україна є прикладом соборної держави. Україна є багатонаціональною, багатокультурною країною. Багато етнічних груп населяють нашу територію. Кожна має свої унікальні традиції, мову, культуру, звичаї та традиції. Я вважаю, що більшість людей це побачило саме зараз, коли були вимушені покинути свої домівки після збройного нападу ворожої держави на нашу країну.
На мою думку, соборність є важливою складовою національного розвитку, сприяє зміцненню соціальної згуртованості та покращенню взаємин між різними групами населення. Вона сприяє толерантності, взаєморозумінню та розвитку культурного багатства країни. Бо кожна людина у своєму прояві є унікальною, кожна національність є унікальною, але ми маємо і щось спільне, що нас поєднує та дає можливість розвиватися, отримувати нові знання. І саме соборність підкреслює ідею, що різноманітність є силою, яка збагачує культурне та соціальне життя країни.
З Історії ми знаємо, що соборність була проявлена в України, зокрема під час національно-визвольної боротьби. Народи, які мешкали на території України, об’єднувалися для захисту своїх прав та незалежності, проти політичних та військових загроз. І всі ці історичні події надали основу для існування незалежної, соборної України.
Сучасна Україна продовжує розвивати концепцію соборності, має прагнення до мирного і взаємовигідного співіснування різних народів та громадян. Законодавство та політика спрямовані на підтримку рівних прав і свобод для всіх громадян незалежно від їх етнічного походження, релігії або культурних звичаїв.
Але цей розвиток і прагнення не завжди це проходять без втрат. Ми завжди будемо пам’ятати Революцію гідності, героїв Небесної сотні, воїнів ЗСУ, цивільних, що продовжують відстоювати нашу незалежність, нашу свободу, нашу гідність, нашу соборність. Ми всі маємо пам’ятати, що в єдності полягає сила нашої держави. День Соборності, як національне свято, важливий для українців, тому що він символізує їхню боротьбу за незалежність, єдність та демократію. Він також нагадує про історичні події, які вплинули на формування української нації та її культурної спадщини. Він висловлює гордість за українську ідентичність та сприяє зміцненню національної свідомості.
Станіслав Лендаров
студент групи ІСТ-22-1
Донбаської державної машинобудівної академії
День Соборності України – це не просто свято на календарі; це душевна переписка на сторінках нашої історії. Це день, коли ми об’єднуємось, наче велика родина, щоб відзначити свою незалежність та єдність. Для мене це не лише слова, але й почуття глибокої патріотичності.
Соборність – це не просто складне слово для кросворда; це велике поняття, яке об’єднує нас, як в’язання на бабусиному вікні. Це взаємоповага та підтримка, коли ми дивимося один на одного не через політичні чи регіональні призми, а як брати та сестри.
День Соборності – це не лише героїчне визволення, але й здатність стояти разом у найважчі часи. Це приклад великої співпраці, яке варто вшановувати та не забувати тих, хто віддав своє життя заради нашої свободи. Трошки ностальгії за тими часами, коли патріотизм був не тільки модним, але й природним виразом душі, а національний герб символізував не лише кольори на прапорі.
Нехай День Соборності буде не лише вихідним, але й можливістю зупинитися, поглянути навколо та згадати, що ми – одна велика родина. Обіймаймо один одного, немов старих друзів, яких давно не бачили. Навіщо роз’єднані серця, коли можна бути разом?
Святкування Дня Соборності може мати різні відтінки – хтось готує борщ, хтось піднімає прапор. Але найважливіше – це відчуття єднання великої та дивовижної родини, яка має назву Україна.
День Соборності – це свято не лише для нашого покоління, але й для тих, хто народиться у майбутньому. Хай вони виростають у країні, де кожен може бути справжнім собою, а національна єдність – це не тільки слова, але й реальна обійма для кожного українця.
Історія появи Дня Соборності України – це казка, де героями стали національні герої та відважні патріоти. Це свято зародилося в серці подій, які надали обличчя нашій країні та визначили можливість відзначати його щороку.
Все почалося у 1919 році, коли було оголошено Акт Злуки між Західною та Східною Україною. Того дня, 22 січня, обидві частини нашої батьківщини об’єдналися, як старі друзі, щоб разом протистояти випробуванням історії. Цей акт став символом єднання українців під одним прапором.
День Соборності отримав своє офіційне визнання трошки пізніше – у 1991 році, коли Україна оголосила свою незалежність. Це було вирішальним кроком в історії нашої країни, коли було визначено, що 22 січня стане Днем соборності.
Відтоді кожен рік українці вшановують це свято, надягаючи вишиванки, співаючи гімн та розповідаючи про його значення своїм нащадкам. День соборності став не лише святом, але й важливою частиною національної ідентичності, підкреслюючи важливість єдності та національної свободи.
Під вогнями світла свічок, на тлі блакитно-жовтого прапора, українці відзначають День Соборності – свято, яке об’єднує нас як велику родину та робить наш календар національно-патріотичним. Кожен рік може приносити свої випробування, але ми, як нація, продовжуємо славити це свято як символ нашої сили та єдності.
Святкування Дня Соборності України – це не лише погляд на минуле, але й заклик розглядати наш сучасний стан та майбутнє. Це свято несе в собі не лише радісні моменти об’єднання, але й заклик до активної громадянськості та відповідальності за долю нашої рідної землі.
Однією з головних рис Дня Соборності є його символічне значення. Це не просто свято на календарі, але й вияв прагнення до єдності, взаєморозуміння та взаємоповаги. Українці відчувають себе часткою великої історії, яка тече через віки.
День Соборності є часом для нас задуматися про те, як ми сприймаємо один одного в межах України, як ми взаємодіємо та як ми можемо підтримувати один одного в розвитку і процвітанні. Це свято – це не лише вираження патріотизму за минуле, але і заклик думати про те, як ми хочемо бачити наше спільне майбутнє.
Інклюзивність та повага до різноманітності – це ще одна важлива риса Дня соборності. Це свято об’єднує нас, нагадуючи, що ми можемо бути різні, але маємо спільний корінь та шлях. Відзначаючи цей день, ми визнаємо, що наша сила полягає в єдності, а різноманіття робить нас ще міцнішими.
День Соборності надає нам можливість оцінити досягнення та визначити нові цілі. Це час поглядати в майбутнє з впевненістю і рішучістю працювати над розвитком і процвітанням нашої країни. Таким чином, День Соборності – це не лише минуле та сучасне в одному дні. Це сприйняття історії як стимулу для подальших досягнень, єднання різних аспектів національної ідентичності та розгляд майбутнього як спільної подорожі.
Зазначений день є також часом для віддання шану та вшанування пам’яті тих, хто віддав своє життя заради нашої свободи. Це момент, коли ми згадуємо героїв минулого, чиї подвиги стали фундаментом нашої сучасної незалежності. Їхні вчинки надихають нас і нагадують про важливість берегти та цінувати свободу, яку ми маємо сьогодні. Слава Україні!
Євген Демидов, 17 років
ученик 11-А класу Бахмутського
ЗЗСО І-ІІІ ступенів №18
ім. Дмитра Чернявського
Бахмутської міської ради
Донецької області
У дитинстві я вважав, що соборність – свято, спільний похід до церкви, де усі будуть молитися Богу, щось подібне до Різдва. Проте згодом, у школі, я дізнався, що соборність – морально-філософський і соціальний принцип, фундаментальними положеннями якого є: відповідальність усіх за всіх, єдність індивідуального і загального, взаємне духовне збагачення і розвиток та інше.
Малим я мріяв, що на День Соборності зможу зіграти на органі в церкві, а виявилось, що цей день – зовсім не про те. Саме тоді я почав міркувати, що ж для мене означає соборність? Соборність – здатність відчувати єдність з іншими, вміння жити за одними принципами, вірити у єдину ідею. І зараз, коли йде війна, ідея соборності витає у повітрі: ми усі, як один, стаємо на захист Батьківщини, вірячи у свою правоту. Тож, соборність для мене – як девіз мушкетерів: «Один за всіх, і всі за одного».
Володимир Сіденко, 16 років
м. Новогродівка, Донецька область
Поговоримо про важливе – про соборність України. 22 січня Україна відзначає День Соборності. Цього дня у 1919 році на Софійській площі у Києві був проголошений Акт Злуки Української Народної Республіки (УНР) й Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР).
Що ж означає слово «соборність»?
Це духовне єднання всіх територій, які історично належали українському народові, єдність і цілісність загальної території України, недоторканність її кордонів. Також соборність означає, що Україна – єдина національна держава, яку створює сам народ як вільну, суверенну, демократичну, правову й соціальну. Для мене соборність – це спільна мета одного народу.
Саме заради того, щоб показати всім єдність, народ України 21 січня 1990 року, вишикувався в “живий ланцюг” між Києвом і Львовом — він символізував духовну єдність східних і західних земель України. З того часу це вже стало традицією, люди об’єднуються в “живий ланцюг”, показуючи тим самим свою єдність, непокорність, бо тільки єдність людей і спільність їхньої мети відкриває шляхи до перемоги.
Скоро саме ми, молодь сьогодення, будемо творити історію, будемо крокувати з Україною по її сторінках. І кожен її злет, як і падіння, буде і нашим, ми його будемо відчувати до кінця своїх днів. Тож візьмемося міцніше за руки, як у тому “живому ланцюзі”, й доведемо усьому світові, що ми – непереможні!
Ігор Швець
студент групи АВП-23-1
Донбаської державної машинобудівної академії
Кожен рік, ще з далекого 1999 року, наша держава відзначає День Соборності України. Це невід’ємна частина історії в житті кожного українця, тому ми повинні вшановувати це свято. 22 січня по всій країні люди виходять для того, щоб показати нашу міцність між народом, бо усі ми є братами та сестрами для одне одного. Роблячи “живі ланцюги”, ми тим самим символізуємо єдність наших земель, від Донецька до Львова та від Києва до Ужгорода, і ніякий ворог, як би не докладав зусиль, не зламає наш духовний зв’язок!
Роки йдуть, а вороженьки як і раніше намагаються відібрати наші землі, мову, історію та ідентичність. Та чи можемо ми так просто віддати усе своє надбання, за яке усі роки боролися наші пращури? Хіба можемо ми забути усіх воїнів, які полягли за те, щоб наша рідна мати Україна була єдиною та суверенною ? Звісно, ні, бо поки в нас тече козацька кров, ми нікому і ніколи не дозволимо точити зуби на рідну батьківщину. Ворог краде усе, що бачить, але найголовніший скарб – мову, йому не вдасться захопити. Вона не матеріальна, а духовна, бо живе в серці кожного з нас. Тому не забувайте про гідність, і завжди залишайтеся людьми, допомагайте одне одному та будьте щирими для всіх. Ми українці, і з нами сила, воля і головне – це єдність.
Володимир Перець, 16 років
учень 11-А класу Курахівського ЗЗСО І-ІІІ ступенів №1
Курахівської міської ради
Донецької області
Для мене, як для кожного громадянина України, соборність – це принцип, що має життєве значення для нації. Він наповнює повсякдення сенсом взаємоповаги та толерантності, дозволяючи нам відчувати себе часткою великої родини.
Україна, як і багато інших країн, виросла на терені багатокультурної історії, де різні національності, релігії та традиції сплітались в неповторну тканину ідентичності. Незважаючи на різні етноси, традиції, коли настає час випробувань чи свят, коли разом відзначаємо перемоги чи ділимо радість, ми відчуваємо той невидимий, але неймовірно сильний зв’язок, який об’єднує людей як єдиний народ.
День Соборності – це час, коли люди вшановують величезний внесок тих, хто працював на зламі історії, аби Україна стала однією неподільною державою. Перш за все, українці святкують своє об’єднання в єдину країну після понад сторічної роз’єднаності у складі різних імперій. Ми пам’ятаємо, що 105 років тому, перед загрозою окупації та нових поділів, задекларували свій намір будувати єдину державу, підписавши Акт Злуки УНР та ЗУНР.
Отже, соборність для мене – це не лише історична пам’ять, але й запорука майбутнього. Вона нагадує нам, що тільки об’єднані, ми можемо подолати будь-які труднощі. Кожен з нас, як окремий ланочок у великому ланцюгу, відповідає за збереження та розвиток національної ідентичності, дбайливе ставлення до нашої спільної історії.
Ангеліна Кваша, 14 років
м. Новогродівка, Донецька область
Соборність – це одна з найважливіших ідей українського народу. Вона означає єдність усіх українців, незалежно від їхнього місця проживання, мови чи віросповідання.
Для мене соборність України означає передусім єдність українського народу. Це розуміння того, що ми всі – одна сім’я, що у нас спільна історія, культура та цінності. Це віра в те, що разом ми можемо досягти всього, чого захочемо.
Соборність України також означає відповідальність за свою країну. Це розуміння того, що кожен українець є частиною єдиного цілого і що його дії впливають на всіх інших. Це готовність працювати заради спільного майбутнього. Особливо актуальною соборність є для мене сьогодні, коли Україна переживає війну. Я вірю, що єдність українців є ключем до нашої перемоги.
Вікторія Бондар, 16 років
м. Новогродівка, Донецька область
День Соборності, який святкується 22 січня в Україні, належить до значущих подій минулого, оскільки точно за 106 років тому українці проголосили незалежність своєї держави і встановили Українську Народну Республіку. Через рік відбувся Акт злуки УНР і ЗУНР, що символізує об’єднання земель та прагнення до кращого майбутнього.
Сьогодні ця дата залишається невід’ємною частиною історичного спадку. Велике значення надається їй, оскільки вона підкреслює важливість солідарності та інтеграції різних культур і громад у межах єдиної нації. День Соборності є нагадуванням про спільні цінності та мети, що об’єднують нас як націю. Він також відзначається закликом до громадян просувати цінності гармонії, толерантності та інклюзивності в країні, яка є рідним домом для різних мов, релігій і традицій. Святкування Дня Соборності спрямоване на зміцнення почуття єдності та гордості серед українців, незважаючи на культурні та регіональні різниці. Визнаючи внесок наших предків, це свято нагадує нам про нашу спільну спадщину і потребу постійних зусиль для збереження та зміцнення зв’язків, які є основою нашого єднання.
В першу чергу, для мене День Соборності є нагадуванням про боротьбу та жертви, які внесли наші предки для захисту територіальної та політичної єдності України. Це свято викликає у громадян почуття відповідальності за збереження витерпілої єдності та захист її від внутрішніх конфліктів і спроб дезінтеграції. Почуття єдності мотивує кожного працювати разом, долаючи культурні, релігійні та соціально-економічні бар’єри для досягнення спільної мети. Інакше кажучи, це свято можна назвати Днем національної єдності, що служить закликом до дії, сприяючи дусі співпраці та взаємодії між громадянами, незалежно від їхніх відмінностей. Така єдність гарантує рівноправний розвиток, соціальну справедливість і добробут усіх членів суспільства.
Концепція єднання залишається фундаментальною національною цінністю для громадян України, і на сьогоднішній день це визначається як важливий елемент успішного протистояння зовнішньому тискові. Соборність охоплює не лише визнання спільної історії, але й потребує єдиної співпраці для формування перспективного майбутнього. Коли представники різних областей країни активно співпрацюють, впроваджуючи значущі та стратегічні ініціативи, це виявляється проявом солідарності та виступом проти окупації. У сучасному періоді Україна активно протистоїть спробам порушення своєї незалежності, і проблема національної єдності залишається однією з ключових пріоритетних справ. Повне відновлення територіальної цілісності країни буде досягнуте лише після визволення всіх територій, що опинилися під ворожим владарюванням. Забезпечення об’єднання визначається як стратегічна мета для досягнення перемоги на цьому важливому етапі історії, підкреслюючи необхідність об’єднання для гарантування безпеки та незалежності країни.
Кирило Скряга
студент групи АВП-23-1
Донбаської державної машинобудівної академії
День Соборності України – це свято, що відзначає об’єднання різних земель і народів на теренах сучасної України. Це дуже важливий день, який символізує єдність і солідарність українського народу.
З історичної перспективи, День Соборності України відзначається 22 січня. Ця дата пов’язана зі створенням ЗУНР (Західно-Української Народної Республіки) та підписанням Акту Злуки цієї території з УНР (Українською Народною Республікою) у 1919 році. Це стало кроком до об’єднання всіх українських земель.
У цей день українці вшановують свою історію та культуру, пам’ятають героїчний подвиг своїх предків, які боролися за єдність країни. Це також час для об’єднання нації, для розуміння, що разом ми сильніші і можемо досягти більш великих цілей.
Свято Дня Соборності України нагадує нам про важливість збереження національної ідентичності та цінностей, про повагу до історії та традицій свого народу. Це також можливість для українців виразити свою гордість за свою країну та прагнення до миру, процвітання та єдності.
Це свято важливе не лише з історичної перспективи, але й через його сучасне значення. Сьогодні, в умовах різноманіття та глобалізації, розуміння та підтримка соборності відіграють важливу роль у зміцненні державності та сприянні розвитку країни.
Відзначення Дня Соборності має важливий символічний зміст, воно підносить гордість за свою країну та її досягнення. Це свято відкриває можливості для глибокого роздуму над тим, як ми, як громадяни України, можемо сприяти її розвитку, підтримуючи солідарність, толерантність та розмаїття.
Залишається тільки сподіватися, що кожен День Соборності стане новим кроком до ще більшої єдності всього українського народу, до підтримки і взаєморозуміння між всіма його представниками.
Михайло Нечаєв, 17 років
ученик 11-В класу Бахмутського
ЗЗСО І-ІІІ ступенів №18
ім. Дмитра Чернявського
Бахмутської міської ради
Донецької області
Соборність для мене – це не просто слово чи абстрактний ідеал, а важливий елемент національної самосвідомості та єдності. Це – невід’ємна частина нашого культурного спадку, яка об’єднує нас як націю та формує відчуття власної ідентичності.
Соборність – це не лише спільна історія, а й здатність приймати та поважати різноманітність усередині нашого народу. Це взаєморозуміння та терпимість до різниць у поглядах, традиціях, та віросповіданнях. Справжня соборність визначається не тільки спільною історією, але і здатністю долучати різні голоси та погляди до спільного діалогу.
Соборність – це також відповідальність перед минулим і майбутнім. Це пам’ять про подвиги наших предків, яка має нас підтримувати в труднощах та надихати на великі справи. А водночас це зобов’язання перед майбутніми поколіннями – будувати сучасне суспільство на засадах гідності, свободи та рівності.
Соборність для мене – це щось більше, ніж просто поняття. Це активний процес побудови єдності в різноманітності, взаємодії та взаєморозуміння. Це наша спільна історія, яку ми пишемо разом, формуючи свою долю та майбутнє нації.
Крістіна Гущина, 18 років
студентка групи ІСТ-22-1
Донбаської державної машинобудівної академії
День Соборності України, вшановуючи Акт Злуки 22 січня 1919 року, став ключовим святом, яке об’єднує серця та думки українців. Це свято не просто відзначає історичну подію, але й стає відзеркаленням сучасних прагнень та викликів, які стоять перед нацією. У цьому есе ми розглянемо значення Дня Соборності в контексті минулого та теперішнього, розкриємо його символіку та важливість для формування сучасної української ідентичності.
День Соборності визначається подіями початку 1919 року, коли українські території під контролем Української Народньої Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки були об’єднані в Акті Злуки. Цей акт визначав єднання за прагненням до самостійності та національної єдності. Урочистий момент підписання Акту став важливою віхою в історії України, засвідчуючи бажання стати самостійною суверенною державою.
День Соборності несе у собі глибокий сенс та символіку. Акт Злуки став своєрідним обіцянням єднання та незалежності. Синьо-жовтий прапор, який став символом Акту, є не лише кольорами національного стягу, але і об’єктивізацією національного ідентитету. Цей день виявляється урочистим вшануванням минулого та одночасно є поштовхом до розгляду сучасних викликів та завдань перед Україною.
У сучасному світі День Соборності набуває особливого значення. Україна, стикаючись із викликами внутрішнього та зовнішнього характеру, знову стоїть на шляху самостійного розвитку. Спадкоємність ідеї Акту Злуки відзначається в духу національної єдності, що сприяє вирішенню складних сучасних завдань.
Сучасні виклики, такі як політичні напруження, економічні труднощі та інші аспекти глобалізації, роблять День Соборності більш актуальним. Відзначаючи його, українці відзначають не лише минуле, але й свою здатність пристосовуватися та зберігати національну ідентичність у змінних умовах.
День Соборності – це не лише історична подія, але й живий символ національної єдності та самостійності. Це свято стає можливістю вдячити попередникам за їхні жертви та визначити шляхи подальшого розвитку України. Його символіка залишається актуальною, а визначені у 1919 році принципи стають орієнтирами в непередбачуваному світі. В День Соборності відзначається не тільки минуле, але й наша сучасність та обіцянка майбутнього, де українці будують свою державність на основі єдності та гідності.
Христина Ломанцева, 15 років
учениця 10-Б класу
Курахівського ЗЗСО І-ІІІ ступенів № 1
Курахівської міської ради
Донецької області
Соборність для мене – це дуже глибоке поняття, яке охоплює значення єдності, співпереживання та взаєморозуміння. Це єднання, яке має велике значення для формування національної свідомості та сприяє розвитку суспільства. Для мене соборність означає об’єднання різноманітних індивідуальностей та культур в одне гармонійне ціле.
Соборність – як складна мозаїка, де кожна частина має своє значення і внесок у загальний контекст. Саме в цій різноманітності ми знаходимо багатство, яке визначає нашу національну ідентичність. Вона виражається у мові, традиціях, звичаях, релігії та інших аспектах життя нашого народу.
Це також здатність приймати і розуміти інших людей, їхні погляди та переконання; відкритість до різних культур, толерантність і повага до інших. Соборність сприяє тому, щоб ми вміли співжити разом, незважаючи на різноманітність.
Відчуваючи її, ми відчуваємо себе частиною чогось більшого і важливішого. Це почуття належності до нашого народу, до нашої спільноти. Воно надає нам силу та впевненість у власних силах, а також прагнення до розвитку та покращення.
Це своєрідний “колективний розум”, який допомагає нам вирішувати складні проблеми та досягати цілей.
Однак, соборність – постійний процес. Вона вимагає зусиль та активної участі кожного з нас. Це означає, що ми повинні бути свідомими щодо своїх відповідальностей перед спільнотою та брати активну участь у формуванні суспільства. Це може бути волонтерство, активна участь у громадських організаціях, сприяння розвитку освіти та культури, підтримка соціальних проєктів та інше.
Важливо пам’ятати, що соборність не виключає індивідуальності, але наголошує на тому, що ми всі є частинами більшої спільності.
Марк Борисов, 18 років
студент групи МК-23-1
Донбаської державної машинобудівної академії
Єдність – одне слово, яке описує сутність українського народу, а День Соборності лише підтверджує історичне прагнення людей східної та західної частин країни. Це есе розглядає виникнення та можливі відповіді на питання: “Чого прагнули пращури, проголошуючи Акт Злуки Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки?” та “Чому наше майбутнє під загрозою?”.
Як можна легко здогадатись, на початку треба побачити необхідність злуки двох частин країни. У 20 сторіччі, будучи оточеною ворогами, ЗУНР успішно відбила напади Польщі й захистила землі від післяреволюційно-утворенних держав, це можна назвати успіхом, та майбутнє існування залишалось під великим питанням. Теж саме стосувалось УНР, загроза Росії й Польщі ставала все більш явною, під час 1-ої радянсько-української війни, за допомого збройних сил Німеччини, змогли захистити свої території, але, як у випадку з ЗУНР, майбутнє існування було під великим питанням. На мій погляд, історія з`єднання двох регіонів є цікавим аспектом, його коріння йдуть в період Київської Русі. Масштабні військові кампанії призвели до об`єднання сучасних земель України під єдиним хоругвом княжого престолу, надалі, за слабкістю єдиної влади, були розділенні між “мирними” сусідами. Прагнення до з`єднання лівого й правого берегів Дніпра стосувалось й прославлених гетьманів: Богдан Хмельницький, Іван Мазепа та Петро Дорошенко, славетні полководці робили успіхи в битвах, але, на мою думку, не помітили невдалої стратегії, як дипломати. Історичне значення цих земель для України складно переоцінити, розглядаючи різний контекст, можна впевнено сказати, що Акт Злуки Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки є не просто геополітично-вигідною угодою, але й перемогою над історичною несправедливістю.
Тепер розглянемо друге питання, головне на мій погляд. Дивно, але факт, основа для риторики буде не війна між Україною та Росією, а історія взаємовідносин між західною й східною частинами нашої Батьківщини. Почнемо з того, що держава, в якій народився я, батько, мати, була в статусі території багато років. Ділили її часто дві країни: Росія та Польща. Важливо згадати, що кожна держава, яка претендує на статус “могутньої”, повинна мати свою сферу впливу, Україна була якраз ареною для протистояння. Історія польського панування над правим берегом Дніпра починається з Речі Посполитої, де політика “полонізації” набула свого початку. Лише католики та поляки мали права на службові посади й відкрита зневага до місцевого населення й релігії, це мала доля правди, яку сьогодні забувають. Потім така політика повернеться ще раз в двадцятому сторіччі, в новій обгортці. Важливо згадати й панування Росії на лівому березі Дніпра й по всій Україні згодом. Репресії, Голодомор, “русифікація” місцевого населення й мистецтва, це також мала частина гніту нашої нації, та цього не забули. Та чому наше майбутнє під загрозою, навіть без врахування війни? Справа в неоднорідності нашої країни. Східна та західна частини держави були різними за культурою й, в більшій частині, мовою. Лівий берег мав переважно україномовне населення, а схід – російськомовне. Незважаючи на це, повага, яку ми ставили на перше місце, була присутня між українцями протягом усіх років. З 2014 року Україна стала наполягати на єдності, не тільки в бажанні рухатись в ЄС, але й у аспекті мови та культури. Не бачу нічого поганого в намаганні влади об`єднатись. Та все не так гарно, як здається. Доречно буде згадати війну, яка стала приводом для багатьох змін, таких як змінна повсякденної мови на українську; об`єднання заради протистояння спільному ворогу, донати й допомога в транспортуванні медикаментів і припасів; переоцінка життя й багатства, яке мали. Існує безліч прикладів, але основне ви зрозуміли. Єдність, з чого я почав есе, притаманна українському народу, за що маю право пишатись. Однак, як я й зважував, в кожному пункті наявні інші сторони монети. Люди, чия рідна мова була українська, глузують з помилок, що роблять початкові мовці, в той час, коли розмовляють діалектом. Корупція, що лише загострила зневіру в пожертвування й волонтерство. Маю бажання виділити, на початку війни люди, що жили на заході України: підвищили ціни на житло, це ніяк не показувало фактор об`єднання і розуміння ними цінності життя. Війна вказала нам на нову проблему, нова не тільки з точки зору розуміння, але й масштабу, бо стосується розладу вже всередині країни, а не тільки на східному чи південному кордоні. На це треба звернути увагу, поки не пізно!
Як підсумок, хочу надати дві цитати, які стосуються Дня Соборності й ідеально підкреслюють усе написане: “Хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього” та “Найбільш важлива умова відродження народу полягає у його виборі”.
Ксенія Шмачкова, 14 років
учениця 8-Б класу Бахмутського
ЗЗСО І-ІІІ ступенів №18
ім. Дмитра Чернявського
Бахмутської міської ради
Донецької області
Що ж таке соборність взагалі? 22 січня в Україні відзначається День Соборності. Саме у цей день, у 1919 році на Софіївській площі у Києві відбулося об’єднання українців, розділених впродовж багатьох століть.
Для мене День Соборності України – це не тільки об’єднання, це і духовна єдність українців, і мова, і історія, і традиції, і культура. Це одне з найголовніших свят нашої країни, яке показує нам, що всі ми – один народ, а в єдності і є наша сила! Ніколи не забувайте, що ми сильні і хоробрі. Ми як ніхто відчуваємо єдину державу, бо самі творимо її. Лише разом можливо подолати усі труднощі, знайти спільну мову. Мою думку можна описати цитатою Володимира Сосюри: “Любіть Україну у сні й наяву, вишневу свою Україну, красу її вічно живу, і нову, і мову її солов’їну”.
Отже, День Соборності України – це дуже важливе свято для нас. Воно є показником, наскільки ми сильні та не опускаємо руки при невдачі.
Оксана Яциняк, 28 років
бібліотекар Максимівської бібліотеки-філії
Соборність для мене – це в першу чергу єдність. Єдність всіх українців, без поділу на Захід і Схід, адже ми один народ зі спільною метою. Це те, з чим ми живемо, але ніколи про це не задумуємось. Це і духовна єдність, і патріотизм всього українського народу і українців у всіх державах світу, де б вони не знаходились. Це вміння берегти свою землю, свою мову, шанувати народні традиції та показати всьому світу красу своєї нації. Соборність – це єдність! Без неї неможливе майбутнє.
Давид Семененко, 16 років
учень 11-А класу Курахівського ЗЗСО І-ІІІ ступенів №1
Курахівської міської ради Донецької області
Соборність – поняття, яке надзвичайно важливе для розуміння національної ідентичності та єдності. Для мене соборність – це не лише слово, але й особливий стан душі, який відзначається взаємоповагою, співчуттям та відданістю ідеї спільності.
Національна соборність – це єднання різних етнічних груп, культур та індивідів під спільним гербом нації. Для мене це означає не лише прийняття своєї культурної спадщини, але й повагу до різноманіття, яке збагачує наше суспільство. У соборності я бачу можливість вивчати, розуміти та поважати різноманіття, що робить нас сильнішими та здатними вирішувати глобальні проблеми спільно.
Соборність виявляється в національному єднанні в складні часі. Коли нація стикається з викликами або кризами, соборність надає силу та впевненість у тому, що разом ми здатні подолати будь-які труднощі. Історія свідчить про те, як соборність може об’єднати людей навіть у найважчі моменти, роблячи націю непереможною.
Для мене особисто соборність – це також патріотизм та гордість за свою країну. Це бажання приносити користь та допомагати співвітчизникам. У світлі цього поняття я бачу можливість спільно працювати над будівництвом кращого майбутнього для нас і наших нащадків. Соборність також означає для мене визнання прав та свобод кожної людини в межах нашої нації. Це повага до індивідуальності та різноманіття думок, що сприяє розвитку толерантного суспільства. Відкритість до різниці і готовність слухати інших – це ключові аспекти соборності, які важливі для побудови гармонійного суспільства.
Загалом, соборність – це велике слово, яке включає в себе багато аспектів національної ідентичності. Це не лише абстрактна ідея, але і конкретні вчинки, які допомагають будувати єдність та гармонію у нашому суспільстві. Від кожного з нас залежить, наскільки ми готові внести свій внесок у розвиток соборності та збереження національного духу.
Катерина Ралдугіна,15 років
м. Новогродівка, Донецька область
22 січня 1919 року – день ухвали Акту Злуки Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки. Цій даті судилося навічно вкарбуватися в історію України величним національним святом. Цьогоріч цій знаменній даті виповнюється 105 років, наче невелика цифра для XXI сторіччя, але така величезна цифра, довжиною більш ніж в століття для України. Саме 105 років тому дві частини України показали та довели всім, що Захід та Схід єдині, підписавши Акт Злуки та утворивши “Живий ланцюг”, у ході якого учасники об’єднають береги Дніпра.
Соборність – це неподільне ціле з усіх українських земель, які колись належали до різних імперій, а тепер об’єднані в незалежну європейську Українську державу. Соборність – це велика дружна родина для всіх громадян України.
День Соборності України – день, який символізує єдність земель України. Це одне з найважливіших свят нашої країни, яке підкреслює, що ми всі – це один народ і ніякі рубежі не зможуть нас розділити.
Саме ми, молодь, повинні як ніхто розуміти важливість цілісності нашої держави, бо за нами –майбутнє, за нами – перемога, за нами – мир!
Арсеній Павленко, 17 років
учень 11-А класу Курахівського ЗЗСО І-ІІІ ступенів № 1
Курахівської міської ради Донецької області
На мою думку, соборність — це духовна сила, яка об’єднує багатьох людей навколо одних і тих самих основних цінностей та ідеалів. Окрім суми окремих істот, це глибоке почуття патріотизму та віри в досягнення єдиної долі.
Для мене соборність – це актуальний для історії та культури мого народу. Україна, як і багато інших народів, пройшла через численні випробування. Українці пишаються своєю багатовіковою історією, здатністю бути терплячими та витривалими у важкі часи.
Соборність часто підкреслюється в сучасному світі, який є різноманітним та індивідуалістичним. Навпаки, соборність пропонує нам урок взаємної поваги та вдячності за різноманітність, але з прагненням створити інклюзивне суспільство, де кожен може зробити свій внесок у покращення суспільства. У наш час все частіше виникають глобальні проблеми, вирішення яких потребує колективних зусиль усіх націй і культур. Будучи тверезим, ці виклики можна перетворити на можливості для співпраці та взаєморозуміння. Соборність передбачає освіту та розвиток, чого ми всі можемо досягти через співпрацю. Програми спільного навчання та культурний обмін розширюють наші перспективи, дозволяючи людям використовувати власні сильні сторони.
Отже, соборність – це не лише перемога, а й взаємопідтримка у важкі часи. Він укорінений у нашій колективній свідомості, сприяє солідарності людей їхнім відмінностям і спільному шляху в майбутнє. Відчуття єдності в житті наповнене значущістю та довірою до колективних дій.
Олександра Ширкова, 17 років
студентка групи МК-23-1
Донбаської державної машинобудівної академії
22 січня – важлива дата для українського народу. У цей день ми відзначаємо державне свято – День Соборності України.
22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві в урочистій атмосфері відбулося проголошення Акта Злуки і офіційне об’єднання Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки. Так, вперше за багато століть історичні українські землі об’єдналися в єдину незалежну державу. У зачитаному на зборах “Універсалі соборності”, відзначалося: “Однині воєдино зливаються століттям одірвані одна від одної частини єдиної України – Західно-Українська Народна Республіка (Галичина, Буковина; Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка”. Упродовж багатьох років Акт залишався символом віри та боротьби за незалежну державу.
У День Соборності вибудовують «живий ланцюг», який має символічне значення – об’єднання українських земель, незалежність держави, єдність українського народу попри все. Ця традиція бере початок з 1990 року, коли вперше «живий ланцюг» простягнувся з Києва до Львова та Івано-Франківська, Стрия, Тернополя, Житомира та Рівного.
Соборність для мене – це сила єдності українського народу, це те, що єднає не тільки наші землі, а й серце кожного українця, згуртовує любов’ю до рідного краю. З початком повномасштабної війни соборність стала мати надзвичайний сенс у нашому житті, бо це рушійна сила в боротьбі за нашу Батьківщину. Війна торкнулася кожного. Ми боремося за те, щоб жити там, де жили завжди, у своїх рідних домівках. Любити та бути поруч з тими, кого і любили. Бути тими, ким завжди і були – українцями.
Для мене День Соборності України – це велике свято для всіх українців, доказ, що нас не зламати, це бути вільним і йти уперед разом.
«І прийде час, коли один скаже: «Слава Україні!», а мільйони відповідатимуть: «Героям слава!». Добро завжди перемагає. За нами не тільки правда, а й віра, жага до життя, незалежності та козацька сила духу!
Маргарита Бойко
студентка групи ПУА-23-1
Донбаської державної машинобудівної академії
День Соборності України – це свято, яке відзначає об’єднання Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки у 1919 році. Ця подія стала ключовим етапом в історії України, визначивши її шлях до незалежності та формування національної ідентичності.
У першу чергу, День Соборності відзначається як символ об’єднання різних частин українського народу під спільним стягом. У 1917-1918 роках, в умовах складнощів і невизначеності, українці визволили свої землі від іноземних владарів та проголосили незалежні республіки. Однак саме об’єднання цих республік у єдину Українську народну республіку було актом справжньої солідарності й визначило майбутнє держави.
З історичної перспективи, День соборності нагадує нам про важливість державного утвердження в умовах геополітичної нестабільності. Українська нація визначила свою долю та вибрала шлях незалежності, не зважаючи на труднощі і супротив. Це свято – це свідчення про важливість самовизначення та прагнення до власної державності.
День Соборності також є часом для вшанування та пам’яті героїв, які боролися за незалежність. Вони стали символами віри у свій народ і готовності захищати його інтереси. Вшановуючи їх, ми визнаємо вагу жертв, які призвели до створення об’єднаної держави.
Необхідно також відзначити, що День Соборності сьогодні має актуальне значення в контексті сучасних викликів. Об’єднання нації є ключем до подолання складних ситуацій і забезпечення майбутнього успішного розвитку України. Це свято нагадує нам про необхідність спільної праці та взаємопідтримки на шляху до щасливого та процвітаючого майбутнього.
День Соборності України також символізує важливість культурного та мовного об’єднання. Об’єднуючи різні регіони та традиції, Україна визначає свою унікальну ідентичність. Мова стає могутнім інструментом у збереженні національної спадщини та утвердженні національного самоусвідомлення. День Соборності нагадує кожному громадянину важливість берегти та розвивати рідну мову як ключовий елемент національного сплетіння.
Однак, у наш час, коли світ зіткнувся з новими викликами та загрозами, День Соборності України отримує нове значення. Зміни в геополітичному середовищі та технологічний прогрес визначають необхідність сильної та єдиної нації. Об’єднані в різноманітті, українці мають шанс подолати виклики і спільно будувати стабільне та процвітаюче майбутнє. День соборності надихає на дії для досягнення спільних цілей та збереження непереможності української нації. Отже, День Соборності України є не лише відзначенням історичної події, але і сучасним напуттям до єднання та спільності дій задля благополуччя нації.
Олег Кицин
студент групи КІ-23-1
Донбаської державної машинобудівної академії
22 січня – це важлива історична дата для українського народу. Саме цього дня у 1919 році було проголошено Акт Злуки Української Народної Республіки (УНР) і Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР). Ця подія символізувала єдність українських земель, які були розділені на кілька частин у результаті століть іноземного панування.
Акт Злуки був підписаний у Києві на Софійській площі. У ньому зазначалося, що “Однині во єдино зливаються століттям одірвані одна від одної частини єдиної України – Західно-Українська Народна Республіка (Галичина, Буковина, і Угорська Україна) і Наддніпрянська Велика Україна”.
Проголошення Акту Злуки було великим кроком у напрямку до створення єдиної незалежної української держави. Однак, цей крок не був визнаний більшовицькою владою, яка захопила більшу частину України. У результаті, ЗУНР та УНР були змушені вести боротьбу за свою незалежність.
Незважаючи на труднощі, українські землі продовжували боротися за свою єдність. У 1991 році Україна здобула незалежність, і Акт Злуки нарешті став реальністю.
День Соборності України – це свято, яке символізує єдність українського народу та його прагнення до свободи та незалежності. Цей день – нагадування про те, що українці – один народ, який ніколи не здасть своїх прагнень.
У День Соборності українці вшановують пам’ять борців за єдність України. У цей день проводяться урочисті заходи, концерти, виставки та інші культурні заходи.
Я вважаю, що День Соборності – це важливе свято, яке має символізувати єдність і згуртованість українського народу. У цей день ми повинні віддати шану нашим предкам, які боролися за незалежність України, і присвятити себе тому, щоб наша країна була сильна та процвітала.
Олександра Білозерова, 18 років
студентка групи СА-22-1
Донбаської державної машинобудівної академії
Соборність для мене – це визначальний аспект української ідентичності, який об’єднує нас у єдиний народ, заснований на спільних цінностях, історії та меті. День Соборності України є часом не лише для святкування історичних досягнень, але й для поглиблення розуміння того, що означає бути частиною об’єднаної та сильної країни.
Перш за все, соборність для мене – це злиття різноманітних елементів українського суспільства в єдиний організм. Україна, як багатонаціональна і багатокультурна держава, вражає своєю мозаїчністю. Соборність в даному контексті означає повагу до кожної етнічної групи, мови та традицій, створюючи сприятливе середовище для розвитку кожної частини національного спадку.
Для мене соборність – це також визнання спільної історії, яка формує наш національний характер і визначає наші цінності. Спільний досвід боротьби за незалежність, стійкість під час випробувань та досягнення перемог важливі для формування єдиного фронту, який дозволяє нам переживати труднощі разом та святкувати перемоги як єдиний колектив.
Соборність для мене – це також здатність об’єднуватися для досягнення спільної мети. Українці можуть подолати будь-які труднощі, коли працюють разом. Спільна мета стає магнітом, що притягує індивідуальні зусилля та ресурси в одну могутню хвилю змін.
Не менш важливою частиною соборності є повага до різноманітності думок та переконань. Єдність не означає одноманітність; навпаки, вона підкреслює багатогранність українського суспільства. Соборність вимагає терпимості, взаєморозуміння та готовності слухати інших.
Отже, для мене соборність – це не лише історична подія або абстрактна ідея, але це невід’ємна частина того, що означає бути українцем. Це взаємодія різноманітних елементів нашого суспільства, яка робить нас сильнішими, об’єднаними та готовими пройти будь-які випробування. День Соборності України – це час для вшанування цієї єдності та підтримки ідеалів, які роблять наш нарід великим.
Вікторія Худолій, 19 років
студентка групи ІСТ-22-1
Донбаської державної машинобудівної академії
День Соборності для України став не лише символічним святом, але й важливим днем, який відзначає об’єднання різних регіонів та народів в єдину націю. Це свято набуває особливого значення в умовах сучасного світу, де глобалізація та різноманіття можуть стати викликом для зміцнення національної ідентичності.
Історія Дня Соборності глибоко вкорінена в боротьбі за незалежність та об’єднання України. З часів Гетьманщини та Київської Русі аж до подій ХІХ-ХХ століть, коли різні частини країни об’єдналися в єдину державу. Відбулося це 22 січня 1919 року. З того часу День Соборності в Україні став святом, що вшановує об’єднання країни.
Єдність нації є ключовим елементом для забезпечення стабільності та розвитку країни. Історія свідчить про те, що саме в моменти єдності нації вдалося подолати внутрішні конфлікти та визначити шлях до майбутнього. Єдність стає міцним фундаментом для соціальної, економічної та політичної стабільності.
У сучасному світі, охопленому технологічними змінами, українська єдність отримує новий вимір. Спільні цінності, культурна спадщина та прагнення до розвитку стають об’єднувальними факторами, сприяючи взаєморозумінню та солідарності серед народу.
Я вважаю, що єдність нації — це не лише минуле, а й наша майбутня сила. Збереження національної ідентичності, підтримка різноманітності та спільна робота на користь спільного добра є ключовими аспектами національної єдності. День Соборності свідчить про те, що об’єднана нація — це найважливіший ресурс для будь-якої країни. У світі, де виклики є великими, але й можливості безмежними, національна єдність є запорукою успіху та динамічного розвитку України. Нехай День Соборності надихає нас на спільні зусилля для будівництва щасливого та квітучого майбутнього.
Володимир Боєв, 19 років
студент групи ІСТ-22-1
Донбаської державної машинобудівної академії
День Соборності України 22 січня відзначає історичну подію — Злуку 1919 року, що є символом сучасної національної єдності та розвитку. Його історія коріниться в початках ХХ століття, коли українці з різних куточків країни вирішили об’єднатися в одну незалежну державу, подолавши політичні та соціокультурні поділи.
Злука 1919 року, що визначається як час подолання історичних та територіальних розбіжностей, об’єднала Українську Народну Республіку та Західноукраїнську Народну Республіку. Сьогодні День Соборності став важливим моментом для переосмислення майбутнього України, яка об’єднана в боротьбі за гідність та незалежність.
Історія цього свята стає керівною зіркою для сучасності та майбутнього, вимагаючи від України не лише міцного стояння національного духу, але і активної участі в глобальних процесах. Різноманіття культур, мов та територій в Україні стає конкурентною перевагою та символом нації, що вміє об’єднувати різноманітність та різноплановість.
У контексті глобальних змін та міжнародної взаємодії, День Соборності нагадує про важливість співпраці та підтримки інших країн. Україна, як суверенна держава, активно взаємодіє з партнерами для забезпечення свого місця в світі.
День Соборності України визначає не лише минуле, але й сучасний шлях нації. У сучасних умовах, таких як глобальна пандемія та економічні труднощі, це свято стає магнітом, що об’єднує громадян у бажанні подолати спільні виклики.
Єдність України виявляється в глибокому розумінні важливості громадянського суспільства та участі кожного громадянина у формуванні країни. Підтримка прав людини, розвиток демократії та боротьба з корупцією стають фундаментальними аспектами, які підтримують і зміцнюють сучасну соборність.
У світлі геополітичних турбулентностей, Україна активно співпрацює з іншими країнами та приймає участь у міжнародних ініціативах. Це робить Україну не лише суверенною, але й важливим гравцем у світовій арені.
День Соборності України, відзначаючи історичну подію Злуки 1919 року, став не лише святом минулого, але й символом сучасної національної єдності та віри в майбутнє. Це свято уособлює важливість об’єднання українського народу в боротьбі за гідність, незалежність та розвиток.
Історія Дня Соборності свідчить про здатність нації подолати труднощі та розділення, створюючи єдину державу на основі спільних цінностей. Сучасні виклики, такі як глобальна пандемія та економічні перетрубації, роблять це свято актуальнішим, нагадуючи про необхідність єдності в умовах нестабільності.
Єдність України виявляється в багатогранному розмаїтті культур, мов та ідентичностей, що стає джерелом сили. Сучасна Україна, долучаючись до глобальних процесів, підтверджує свою важливу роль у світовому співтоваристві.
День Соборності є також символом важливості громадянського суспільства, участі кожного громадянина у формуванні країни. Підтримка прав людини, демократії та боротьба з корупцією є основними аспектами, що підтримують сучасну соборність.
У заключенні, День Соборності України несе в собі важливе послання: об’єднання і минулого, і сучасності для будівництва майбутнього. Він залишається символом міцності та впевненості, який наповнює сучасну Україну енергією для просування вперед на шляху до стабільності та процвітання.
Марія Пасешниченко, 17 років
студентка групи ЕП-23-1
Донбаської державної машинобудівної академії
Для кожного свідомого українця 22 січня – це не просто звичайна дата, а саме день, коли Україна по-справжньому стала повноцінною державою при проголошенні Акту Злуки Української Народної Республіки (УНР) й Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР).
Однією з ключових причин святкування Дня Соборності є завершення процесу об’єднання Східної та Західної України під час Акту Злуки. Ця історична подія, яка відбулася 22 січня 1919 року, є важливим етапом у формуванні української державності, забезпечуючи єдність і цілісність українського територіального простору.
Ще однією вагомою подією є Велика Соціалістична Революція, яка визначила долю українського народу та сприяла формуванню Української Народної Республіки (УНР). Цей період інтенсивної політичної та соціальної активності відіграв важливу роль у становленні незалежності.
Сам Акт Злуки став можливим завдяки зусиллям українських політичних та громадських лідерів, які прагнули об’єднати український народ та встановити самостійну українську державу. Ця ініціатива стала важливим кроком на шляху до національної самостійності.
Під час Великої Соціалістичної Революції в Україні утворилася Українська Народна Республіка (УНР), яка протистояла тискам з боку імперій та регіональних конфліктів. Спроба УНР встановити незалежну українську державу свідчила про готовність народу визначати свою долю.
День Соборності України визначається не лише історичними подіями минулого, але й є підтримкою інтересів сучасної України. Це свято відзначає спільність та солідарність українського народу у труднощах та прагнення до єдності для будівництва майбутнього. Спрямованість до злагоди та співпраці є ключовим елементом, який гарантує стабільність та розвиток нації у її стрімкому розвитку. В сучасному контексті цей день виявляється не лише у святкуванні історичних досягнень, але і у визначенні та сприянні єдності, культурній спадщині та патріотичному дусі. Це свято надихає народ на спільну мету – будувати майбутнє, засноване на принципах взаєморозуміння, толерантності та глибокої поваги до своєї історії. Цей період не лише засвідчив силу волі українського народу, але і відкрив шлях для подальшої боротьби за незалежність.
Таким чином, День Соборності України стає не лише символом минулого, але і прагненням до злагоди, яка додає сил та наполегливості в подальших кроках розвитку нації. Це свято, насичене патріотизмом та національною гордістю, залишає невиразне враження про важливість єдності для досягнення великих звершень у сучасному світі.
Андрій Галкін, 17 років
студент групи КН-23-1
Донбаської державної машинобудівної академії
ВІД МРІЇ ДО РЕАЛЬНОСТІ: НАРОДНІ ЗБОРИ УКРАЇНИ
22 січня 1919 року має величезне значення в літописі минулого України. Це знаменує доленосну подію офіційного проголошення Акту Злуки, який об’єднав Українську Народну Республіку та Західноукраїнську Народну Республіку. Ця велична декларація стала об’єднуючою силою, яка об’єднала різні українські території в єдину націю. Концепція соборності України має багату історію, яка сягає корінням доби Київської Русі, коли землі України були об’єднані під владою єдиного князя. З часом, через різні політичні та історичні чинники, ці землі роздробилися та потрапили під контроль різних держав. Та все ж ідея соборності завжди залишалася вкоріненою у свідомості українців. У розпал Першої світової війни українські політики палко присвятили свої зусилля втіленню цієї ідеї в життя. Саме в 1917 році були проголошені Універсали Центральної Ради, які знаменували початок шляху до становлення української державності. 1918 рік став свідком народження Української Народної Республіки — сили, яка об’єднала більшість українських земель.
З початком Другої світової війни українські території знову опинились у волі різних народів. Проте концепція єдності залишилася непохитною в серцях українських патріотів, які відважно вистояли у своєму прагненні воз’єднати свою улюблену Батьківщину.
У 1991 році, після розпаду СРСР, Україна постала як суверенна держава. Саме в цей знаменний рік Верховна Рада України мужньо ухвалила Акт проголошення незалежності України. Цей визначальний акт однозначно підтвердив і зміцнив автономію та злагоду, якими тепер володіла Україна.
День Соборності України, який відзначається 22 січня, має велике значення як одне з найважливіших державних свят України. Він є потужним символом об’єднання та незалежності українського населення. Цей знаменний день закликає до єдності та злагодженого співіснування всіх українців.
У наш час Україна виступає як автономна держава. Тим не менш, питання єдності України залишається важливим. Наразі не всі території, що належать Україні, знаходяться під її юрисдикцією. Частина українських земель залишається під контролем Росії. Український уряд намагається повернути всі ці втрачені землі. Вони вже ініціювали певні заходи для цього. Процес повернення всіх земель Україні досить складний і трудомісткий. Тим не менш, Україна налаштована наполегливо йти до цієї мети. Згуртованість України має величезне значення для її народу. Він служить символом єдності. Солідарність всередині України є запорукою її майбутнього зростання як міцної нації. Крім того, єдність в Україні має не лише політичну, а й духовну цінність.
День Соборності України – це свято всіх українців. Це день, коли ми згадуємо про нашу спільну історію та прагнення до єдності. Це день, коли ми клянемося, що не зупинимося, поки не об’єднаємо всі українські землі.
Валерій Сиротенко, 70 років
кандидат філологічних наук, доцент,
заступник генерального директора з наукової роботи
Донецького обласного краєзнавчого музею
ДЛЯ МЕНЕ СОБОРНІСТЬ – ЦЕ ЗАХИЩЕНІСТЬ КРАСИ МОЄЇ РІДНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
Не бійтесь заглядати у словник.
Це пишний сад, а не сумне провалля…
Максим Рильський
Соборність… Собор… Святість… Біблія… Слово! Ці слова не випадково вжито як синоніми, бо першою фразою в Біблії є «На початку було Слово…». Не вдаючись у релігійну сутність цього твердження, наголосимо: Слово – це божественний дар, яким володіє людина, це її особисте й національне духовне багатство, це той ідентифікатор, за яким легко розпізнати, чого вартий твій співрозмовник, чого від нього можна сподіватися. Тож не випадково сьогодні в Україні так гостро стоїть мовне питання, ламаються списи навколо того, як досягти повноцінного розквіту української мови, як укоренити її в душах кожного громадянина нашої держави. Варіантів відповідей і рецептів тут безліч, то виділю лише один – спільна боротьба за правильність і чистоту української мови, відчуття відповідальності кожного мовця за збереження її неповторності, чарівності. Адже наше мовлення в очах іноземців – це візитна картка України як високорозвиненої, цивілізованої, самодостатньої держави з високим рівнем культурно-духовного розвитку, віковими традиціями.
На цьому шляху зроблено вже доволі багато, однак є прогалини, подолати які можна лише спільними зусиллями. Маю на увазі мову українських ЗМІ (мовлення дикторів радіо, телебачення, ведучих програм), власників окремих Інтернет-сторінок.
Чому це так важливо особливо сьогодні, коли точиться жорстока україно-російська війна? Не можна поставити під сумнів глибокі патріотичні почуття творців цих текстів, їхні філіппіки на адресу агресора, але слід пам’ятати й інше: треба не лише всіляко нищити ворога, але й захищати співвітчизників, а мовний захист є одним із них. Тож звернімося до деяких фраз, узятих зі сторінок Ютубу.
Ось кілька прикладів. У дописах часто можна зустріти таку лексику: «ЗСУ ломанулись вперед», «велика навала десанту» (08.11.23), дружина «лишила Зеленського і чкурнула…» (11.11.23). Невже самі автори, а ще повинен бути й редактор (!), не відчувають негативної семантики, адресованої українцям? А скільки русизмів: «стояв (замість наполягав) на своєму» (08.11.23), припущення «на рахунок (замість з приводу) того» (08.11.23), «деяких росіян розірвало на куски (замість на шматки» (15.11.23), «старий (замість старий) корабель пошкоджено» (08.11.23)? А як ігноруються правила української мови: біля Бахмуту або Вугледару (08.11.23, 15.11.23) – уживання А – У в родовому відмінку однини в назвах населених пунктів; «залп по російським солдатам» (15.11.23), «один удар по ворогам» (13.11.23) – закінчення місцевого відмінка множини; «Кремль в сльозах» (13.11.23), «Залужний йде в президенти» (12.11.23) – чергування У – В; «вартість 24 мільйона доларів» (10.11.23) – узгодження іменника з числівником? Я вже мовчу про деякі явно безглузді мовленнєві огріхи: «окупант біг через поле», «рухалися дорогою» (15.11.23).
З цими помилками можна було б ще якось змиритися, якби це було мовлення пересічного громадянина (а інколи звучать закиди на адресу наших героїв безпосередньо на фронті щодо їхнього недостатнього знання української мови!), але ж вони належать тим, хто, маючи диплом про вищу освіту, просто непрофесійно виконує свої обов’язки. Наведемо лад там – буде прорив і в іншій сфері! Отже, зі святом Соборності, дорогі співвітчизники! І пам’ятаймо сказане Олесем Гончаром: «Бережіть Собори ваших душ!»
Ганна Дьяконенко
Слова пісні «Схід і захід разом!», 2024 р.
Разом побудуєм дім.
Разом повернемо Крим.
Разом зекономим газ.
Разом звільнимо Донбас.
Спільний ворог – у Кремлі.
Всі ми на своїй землі
Свій відновимо кордон,
Поважаємо закон.
З заходу і на схід
Нам допоможе світ.
Врятуємо життя!
Ховайтесь в укриття!
Київ ми не віддамо.
Харків ми захистимо.
Відбудуємо Херсон,
Скоро буде мирний сон.
Страшно вже не буде нам.
Нашим всім захисникам
Разом — допоможемо!
Разом — переможемо!
З заходу і на схід
Нам допоможе світ.
Правда у наші дні
На нашій стороні!
Стільки маємо проблем!
Разом все переживем!
Вірус подолаємо!
Винних покараємо!
Стільки різних є доріг,
Кожний проходити зміг.
Тільки є мета одна,
Нас об’єднує вона.
З заходу і на схід
Нам допоможе світ.
В холоді чи в теплі –
Ми на своїй землі!
Разом маємо безвіз.
Він можливості приніс.
В гостях побуваємо,
Додому повертаємо.
Разом вивчимо нове:
Хто на світі як живе?
Друзі – на планеті всій,
Щастя – на землі своїй!
З заходу і на схід
Нам допоможе світ.
Радісна мить життя –
Додому вороття!
Разом до річок прийдем,
Разом все сміття зберем.
Чиста буде вся вода,
Щоб не сталася біда.
Разом садимо ліси
В наші непрості часи.
Чиста буде вся земля,
Вулиці і поля.
З заходу і на схід
Нам допоможе світ.
Чисте для всіх життя
Без бруду і сміття!
Разом – Запоріжжя, Львів.
Кожний нині зрозумів:
Разом – тут наш спільний дім,
Місця вистачить усім!
Разом – для своїх дітей,
Разом — для усіх людей,
Разом — у наступні дні,
Разом скажем: “Ні — війні!”
З заходу і на схід
Більше не буде бід.
Мирне для всіх життя
І спільне майбуття!
