У багатьох давніх народів було немало дивних звичаїв, серед яких і деформація черепа – штучна зміна форми голови. Такий спосіб модифікування черепів практикували народи по всьому світу – від Південної Америки до Близького Сходу. Представники різних народів та культур ставили неоднакові цілі – вшанування статусу, розуму або просто надання естетичної краси. Наприклад, подовжений або витягнутий череп – символ краси, сили та влади у племен майя, паракас, інків.
Сплющення та перев’язка голови – найвідоміші деформації черепа. Задля досягнення мети люди використовували різноманітні пристрої – дерев’яні дошки, бандажі, стрічки, ковпаки, але голова умова – застосування сили. Череп починали змінювати з раннього дитинства, коли кістки більш м’які та піддатливі. Це полегшувало процес модифікування, який тривав від народження до піврічного віку дитини.
Дітям перебинтовували голову стрічками або прив’язували спеціальні дошки з двох боків – спереду на лобі та ззаду на спині. Давні племена вважали, що завдяки штучній деформації черепа дитина буде розумнішою, сильнішою та буде користуватися повагою. Насправді ж, подібні маніпуляції дуже негативно впливали на роботу головного мозку, тому діти у більшості випадків вмирали. Це доведено численними археологічними розкопками, зокрема в Андах. У дорослому віці змінити форму черепа неможливо через твердість кісток.
Традиція деформувати череп побутувала не тільки в далекі історичні епохи, але і в порівняно недавній час, а в декількох регіонах вона існує і сьогодні, наприклад у Республіці Вануату – тихоокеанській державі в Меланезії.
На території України деформовані черепи знайдені у похованнях катакомбної культури бронзового віку (III тис. до н. е.). За дослідженнями К. О. Шепель та А. В. Шевченка, штучна деформація черепа притаманна населенню більш східних територій поширення катакомбної культури (Нижнього Поволжя, басейну Дону, Північно-Східного Приазов’я, Калмикії), однак, цей феномен є характерною особливістю населення басейну сіверського Дінця. Народ вважав, що штучно деформовані черепи – це прояв краси, тому звичай модифікувати форму голови став даниною естетичним традиція колективу. Деформація черепів буває циркулярного, лобно-потиличного та ін. типів, що пояснюється різними способами накладання давлячої пов’язки.
Найвідомішою знахідкою нашого регіону є останки хлопчика зі штучно деформованим черепом з поховання катакомбної культури, розкопані С. О. Локтюшевим у 1928 р. біля с. Кам’яний Брід. Вченими встановлено вік – 8-9 років та антропологічний тип – європеоїдний. Форма голови змінена внаслідок прибинтовування дощечок до лоба та потилиці дитини.
Населення катакомбної культури таїть у собі ще багато цікавого. Про це можна дізнатися на нашій виставці «Людина в просторі степу. Доба каменю. Доба бронзи». Будемо раді, якщо ви до нас завітаєте. Звичайно, після карантину.
