Продовжуємо знайомитися з новими назвами міст і селищ міського типу сучасної Донеччини, які вони отримали за останні роки в незалежній Україні, а також з історіями їх появи.
У 2016 р. в рамках процесу декомунізації, зокрема в Донецькій області, постановою Верховної Ради України м. Димитров було перейменоване на м. Мирноград.
Місто Мирногра́д (до 2016 р. – м. Димитров) – адміністративний центр Мирноградської міської громади Покровського району Донецької області.
Історія міста нерозривно пов’язана з історією села Новоекономічне. Першою офіційною назвою села було – «Село Нова». Саме під таким ім’ям воно вказано на карті Бахмутського повіту (1797-1799 рр.). Після будівництва церкви в ім’я Різдва Пресвятої Богородиці з 1801 року село економічних селян (феодально-залежних від держави) стало називатися «Новим». До сер. XIX ст. воно називалося Економічним-Новим, а за відомостями 1859 року було записано як казенне село Новоекономічне (в народі – село Караково).
Починаючи з 1853 р. селяни цих місць вели видобуток вугілля. Відкриття ж вугільних пластів на землях села Новоекономічне належать О. П. Євтухову. Навесні 1909 року громада здала чотири десятини землі в балці Веселій для ведення розробок вугілля. Так виникла невелика селянська шахта, якою керував підрядник О. Євтухов.
З пожвавленням промислового виробництва у 1910 р. в Гришинському вугільному районі виникли нові копальні: Новоекономічний, Гродівський та Західно-Донецький. Видобуток вугілля тут здійснювали на дрібних шахтах під керівництвом Качанова. У 1911 р. дозвіл на видобуток корисних копалин на землях села Новоекономічне отримали промисловці Кречунеско та Ієвлєв. Нові власники, що входили до Донецько-Грушевського акціонерного товариства, почали закладати нові шахти. Шахта № 1 «Центральна» у 1911 р. була зареєстрована в архівних документах як промислове підприємство. У тому ж 1911 р. більшість шахт перейшла у власність Донецько-Грушевського акціонерного товариства кам’яновугільних і антрацитових копалень, що призвело до створення одного з найбільших центрів видобутку вугілля на Донбасі.
Початок будівництва шахти «Центральна» у 1911 р. офіційно вважається і роком заснування міста Мирноград (колишній Димитров). Але серед істориків і краєзнавців не має єдиної точки зору з цього питання. Тому існують й інші версії. У 1913 р. почали давати вугілля шахта № 3 (попередниця шахти № 3 «біс») і № 4. За цими шахтами закріпилася назва Новоекономічний рудник.
Навесні 1915 р. на південно-західній околиці нинішнього міста Мирнограда (колишнього Димитрова), на той час на території Гродівського рудника, розпочалося будівництво стовбура нової шахти. Це був ствол № 5 нині діючої шахти «Димитрова». Хазяїном Гродівського рудника став інженер Казарінов. Неподалік рудників утворилися маленькі робітничі поселення. У 1916 р. тут було видобуто перше вугілля.
Таким чином, історичними попередниками м. Мирнограда були два шахтарських селища, утворених біля вугільних рудників – Новоекономічного (1911 р.) та Гродівського (1916 р.). Ці два селища були побудовані на початку XX ст. на землях, орендованих у сільських громад сіл Новоекономічного та Гродівки.
Рудник Новоекономічний з 1923 р. став називатися селище Новоекономічне, а у 1938 р. Новоекономічне отримало статус міста.
У 1933 р. шахті № 5-6 (Гродівський рудник) було присвоєно ім’я видатного діяча міжнародного робітничого руху Георгія Димитрова. Злившись, дрібні селища сусідніх рудників отримали назву – селище Димитрове. У 1934 р. Гродівський рудник було перейменовано на «Новий Донбас». У 1965 р. селище міського типу Димитрове було віднесено до категорії міст районного підпорядкування і отримало назву м. Димитров.
Існують і маловідомі трагічні сторінки в історії шахтарського міста. У 1966 р., ймовірно внаслідок тривалих злив, частина терикону шахти № 5/6 у Димитрові зруйнувалася, повністю знісши будівлі по вулицях Жданова, Садовій та Розинській. Загинули всі, хто перебував у будинках та навколо. Радянська влада тоді приховала трагедію від суспільства.
У 1972 р. шахтарські міста Новоекономічне та Димитров були об’єднані під загальною назвою – місто Димитров. Назвали це шахтарське місто прізвищем болгарського політичного діяча, першого президента Болгарії Георгія Димитрова, на честь дружби з болгарським народом, представники якого працювали на шахтах у 60-ті роки минулого століття. У серпні 1990 р. м. Димитров було віднесено до категорії міст обласного підпорядкування.
За часів незалежності України м. Димитров залишалося типовим невеликим шахтарським містом. Основу промислового комплексу міста складає вугільна промисловість та автотранспортні підприємства. У місті сконцентровано 6 промислових підприємств: 3 шахти, збагачувальна фабрика, ремонтно-механічний завод, завод «Буддеталь», 12 підприємств, що надають послуги вугільним підприємствам, 3 автопідприємства.
Доволі цікавою виглядає історія перейменування м. Димитров у 2016 році. На розгляд міської громади були запропоновані п’ять варіантів нової назви міста: м. Дмитров, м. Димитрієв, м. Новоторецьк, м. Свято-Димитріївськ, м. Сармат.
Анкетування городян у Димитрові показало, що місцева громада віддає перевагу варіанту Дмитров. При цьому Комітет Верховної Ради з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування пропонував назву Стусове – на честь визначного українського поета й дисидента Василя Стуса, який жив на Донеччині. Наступний варіант, що був записаний у проекті постанови ВР, що була готова до ухвалення, – Гродівськ (на честь Гродівського рудника, навколо якого розбудувалося місто, назване згодом на честь болгарського комуніста Георгія Димитрова).
Міська рада не прийняла назву Гродівськ. Що торкається назви міста – Стусове, то реакція членів робочої групи була неоднозначною. Одні підтримували пропозицію Верховної Ради, посилаючись на заслуги Василя Стуса. Інші, не применшуючи його внесок в культуру України, заперечували, тому що ніякого відношення до м. Димитрова поет не мав. До спільної думки члени комісії так і не дійшли, і тоді мер міста Олександр Брикалов запропонував компромісну назву – Мирноград.
Врешті решт, Димитровська міська рада проголосувала за перейменування м. Димитрова на м. Мирноград.
Сьогодні, в умовах війни, місто Мирноград знаходиться на певній відстані від районів бойових дій, але це не рятує його від ворожих атак. 27 лютого 2023 р., росіяни нанесли ракетний удар по місту, пошкодивши дитсадок. Але місто живе, працює, бореться і вірить у майбутню перемогу.
