Дмитро Олександрович Чернявський народився5 березня 1992 року на Донеччині у селищі Артемівське (нині Хромове, Бахмутський район) у незаможній родині. Батько хлопця працював на заводі, а мати була інвалідом ІІІ-ї групи. Дмитро був єдиною дитиною у родині.
Протягом 1999-2009 років він навчався в Артемівській середній загальноосвітній школі № 18.
Зі спогадів Оксани Анатоліївни Федяєвої, учителя історії Бахмутської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 18 ім. Д. Чернявського: «Я познайомилася з Дмитром на уроках історії в 7-му класі. Спочатку він справив враження дуже мовчазного й спокійного учня. Але наприкінці уроку він поставив такі питання, що стало зрозуміло, яка серйозна розумова робота йде в голові цього хлопця. Поступово в нас на уроках налагодився діалог, спрямований на розуміння процесів історії. Дмитро завжди прагнув дійти до самої суті, дізнатися більше, ніж у підручнику… Тому з часом його бажання висловити власне оціночне судження, своє бачення історичних подій та явищ привело до виконання творчих робіт підвищеної складності… . Дмитро мав глибокий аналітичний розум, який допомагав йому відшукати правильні рішення під час розв’язання непростих питань минулого. Він не був відмінником, але завдяки його особистим якостям – терплячості, розсудливості, посидючості – навчався добре… У школі Дмитро займав активну громадянську позицію, якщо питання стосувалося осмислення історичних процесів розвитку суспільства. Залишилися фотоматеріали шкільної конференції, присвяченої пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 рр.»
Дмитро цікавився історією: три роки поспіль на обласній олімпіаді з цього предмету він займав друге місце, а його дані були занесені до інформаційного банку обдарованих дітей Донеччини. Як розповіла мати хлопця, на ЗНО з історії він отримав максимальну кількість балів – 200 з 200.
Спочатку Дмитро збирався вступати до Донецького національного університету імені Василя Стуса на історичний факультет, але врешті-решт вирішив, що економічна освіта буде більш корисна, і обрав обліково-фінансовий факультет, спеціальність “Облік і аудит”. Закінчивши його у 2013 році та здобувши освітньо-кваліфікаційний рівень “бакалавр”, вступив до магістратури на заочне відділення економічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка.
Дмитро був добрим і щирим хлопцем, любив маленьких дітей – йому завжди подобалось з ними гратися. Захоплювався подорожами Україною, часто відвідував етнофестивалі в Західній Україні, здійснював туристичні мандрівки з наметом на Азовське море.
У жовтні 2010 року Дмитро Чернявський вступив до лав Всеукраїнського об’єднання “Свобода”, а вже в березні 2011 року його було призначено керівником пресслужби Донецького міського осередку партії, за два роки – керівником пресслужби Донецького обласного осередку “Свободи”. Обіймаючи ці посади, хлопець організовував культурницькі акції: покладання квітів до пам’ятників, ходи з українськими прапорами тощо.
Зі спогадів Артура Шевцова, голови Донецької міської організації Всеукраїнського об’єднання «Свобода»: «Із Дмитром я познайомився на початку вересня 2010 року. Це було біля фонтану, на центральному майдані Донецька. «Свободою» тоді цікавилася націоналістично налаштована молодь Донецька, і я зустрічався з тими, хто виявляв бажання долучитись до нашої організації. Одним із таких молодих хлопців був Дмитро. Із першої зустрічі відчулося, що на багато речей, пов’язаних із життям Донеччини та України, ми дивимося однаково.
Уже за місяць Дмитро вирішив остаточно пов’язати свою громадську діяльність із нашою організаціє, а в жовтні 2010 року він приєднався до лав Донецької міської організації ВО «Свобода».
У партійній роботі Дмитро проявив себе як чесний, порядний хлопець, відданий українській справі. Демонструючи схильність до медійної роботи, у березні 2011 року його призначено керівником прес-служби Донецького міського осередку, а через два роки, у березні 2013 року, – керівником прес-служби Донецького обласного осередку партії.
Дмитро… вважав, що Донбасу потрібно повернути його справжнє, українське обличчя. Мріяв, що рано чи пізно його рідне місто Артемівськ поверне собі свою історичну назву – Бахмут. На жаль, Дмитро не дожив до цього моменту».
Участь у Революції Гідності та обставини загибелі. Коли розпочався Євромайдан, Дмитро Чернявський долучився до протестних акцій у Донецьку, кілька разів відвідував київський та львівський Майдани. Приходив на Антимайдан у столичному Маріїнському парку, щоб пояснити його учасникам, заради чого люди вийшли на протести проти дій тодішньої влади.
13 березня 2014 року на центральній площі Леніна у Донецьку відбулась акція «За єдину Україну», на яку прийшли близько тисячі українських патріотів. Активісти виступали за територіальну цілісність України. Розуміючи можливу небезпеку з боку проросійських сил, організатори з числа добровольців сформували охорону для учасників цього проукраїнського мітингу, Дмитро Чернявський став у ряди охоронців.
Паралельно сепаратисти організували антиукраїнський мітинг з протилежної частини площі, де перебувало близько 500 людей. Два опонуючі табори розділяв кордон міліції, але це майже ніяк не впливало на перебіг подій. Сепаратисти провокували конфлікт, кидали в мирних українців шумові гранати, димові шашки, пляшки з водою.
Коли акція на підтримку України закінчилась, активісти самооборони донецького Майдану, серед яких був й Дмитро, забезпечували прикриття для відходу мирних демонстрантів. В цей час натовп агресивних проросійських молодиків оточив охоронців мітингу. Аби уникнути сутички, охоронці зайшли в міліцейський автобус, та нападники розбили вікна транспорта і почали кидати всередину димові шашки й пускати сльозогінний газ. Задихаючись від диму та газу, люди змушені були вийти з автобуса. Сепаратисти вимагати від охоронців, аби ті стали на коліна, але жоден хлопець цього не зробив. У результаті «невиконання наказу» проросійські люди кидали в охоронців каміння і шумові гранати. Розпочалась рукопашна бійка активістів Майдану з озброєними проросійськими бандитами. Того дня до лікарень доставляли десятки постраждалих з черепно-мозковими травмами різного ступеню тяжкості. А Дмитро Чернявський під час бійки отримав ножове поранення у живіт, яке виявилося смертельним.
Поховали Героя в місті Донецьку.
Дмитру Чернявському було 22 роки.
Зі спогадів Артура Шевцова, голова Донецької міської організації Всеукраїнського об’єднання «Свобода»: «Того вечора в центрі Донецька зібрались люди, яким була небайдужа доля їхньої землі та їхньої країни. Але від початку в повітрі відчувалася тривога. Центральний майдан був розділений на дві частини. Із одного боку – проукраїнський мітинг, з іншого – проросійський. У нас летіли яйця, каміння, пляшки, петарди. Самооборона зайняла позиції периметром мітингуючих, закриваючи собою інших учасників заходу. Після мітингу, який тривав близько півтори години, його учасники почали розходитись. У цей момент проросійські активісти, яких було переважно завезено з російського Ростова-на-Дону, атакували проукраїнських активістів із обох боків –фронту й тилу. Самооборона прийняла удар на себе. Крики, вибухи петард, металеві прути, сльозогінний газ…
По вулиці Постишева, напроти місця проведення нашого мітингу, були припарковані три міліцейські автобуси. Хтось із працівників міліції запропонував нашим оточеним «самооборонцям» зайняти їх і транспортом покинути площую. Коли самооборонцям вдалося зайти до одного з автобусів, двері зачинилися, але автобус нікуди не рушив. Це була пастка. Через розбиті вікна їх, наче градом, засипало камінням, петардами та різними металевими предметами. Зрозумівши, що залишатися в автобусі не можна, хлопці почали вибиратись з нього через розбиті вікна на проїжджу частину вулиці Постишева… В один із моментів сутички Дмитро зазнав підступного ножового поранення, захищаючи відхід мирних демонстрантів. Він помер у кареті швидкої допомоги дорогою до лікарні».
Нагороди та відзнаки.
За громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності, Указом Президента України № 94/2015 від 20 лютого 2015 року Дмитру Чернявському було присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена “Золота Зірка” (посмертно).
4 липня 2015 року патріарх УПЦ КП Філарет нагородив Героя почесною медаллю “За жертовність і любов до України” (посмертно).
8 травня 2016 року, під час Служби Божої в соборі Святого Юра у Львові, подвиг Героя було відзначено Грамотою Верховного архієпископа Києво-Галицького Святослава (посмертно).
7 травня 2015 року у школі №18 міста Бахмут Донецької області, в якій навчався Дмитро, відкрили меморіальну дошку на його честь. Кошти на її виготовлення та встановлення зібрали небайдужі співвітчизники, а в розробці зовнішнього виду дошки взяла участь мама Героя.
15 листопада 2017 року Кабінет Міністрів України заснував для студентів та курсантів закладів вищої освіти державної форми власності стипендію імені Дмитра Чернявського за спеціальністю “Економіка”.
21 листопада 2018 року у Львові на фасаді будівлі економічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка, де навчався Герой, було відкрито меморіальну дошку.
Ім’я та портрет Героя викарбувано на тимчасовому меморіалі Героїв Небесної Сотні у Києві, а також на Меморіалі Героїв Небесної Сотні у Львові.
