У 2024 р. виповнюється 210 років із часу народження Джона Юза (1814-29.06.1889 рр.) – британського гірничого інженера, промисловця, металурга, засновника м. Юзівка (нині м. Донецьк).
Джон Юз народився в м. Мертір-Тідвіл у Великій Британії. Після здобуття домашньої освіти він пішов працювати на завод Кафартера. У 1842 р. він вже придбав суднобудівну верф, а у 1850 р. – ливарний завод компанії Уксайд Енджиніринг у м. Ньюпорт (Велика Британія). Із цього часу він зосередився на процесі виробництва металів та сплавів. Під час перебування в Ньюпорті Дж. Юз одружився з Елізабет Льюїс.
Наприкінці 1850-х рр. він почав працювати інженером на Мільвольському залізопрокатному та суднобудівному заводі в Лондоні (Велика Британія), а у 1860 р. вже став його директором. У 1864 р. Джон Юз сконструював лафет для важких гармат. Ця артилерійська установка була взята на озброєння ВМС Великої Британії та ряду європейських країн. Він також розробив і запатентував рецептуру броні для обшивки кораблів та фортечних укріплень.
На початку 1860-х рр. російський уряд розмістив на Мільвольському заводі військове замовлення. Після підписання угоди про співпрацю Джон Юз відвідав Російську імперію.
У 1869 р. за винагороду в 24 тис. фунтів стерлінгів він викупив у князя С. Кочубея права на концесію з будівництва металургійного заводу. Для розробки вугілля та будівництва заводу було засноване Новоросійське товариство кам’яновугільного, залізоробного та рейкового виробництв.
29 травня 1869 р. був прийнятий статут товариства, а необхідний капітал (300 тис. фунтів стерлінгів, або 3 млн. рублів) для початку будівництва заводу Джон Юз зібрав у Лондоні. 24 січня 1872 р. була задута перша домна й отримано перший чавун.
Завод працював за повним металургійним циклом, тут уперше в країні було запущено 8 коксових печей, освоєне гаряче дуття. Вдало вибране місце для розміщення заводу, наявність дешевої робочої сили, бурхливе залізничне будівництво, що почалося в країні в 2-й пол. ХІХ ст., сприяли швидкому зростанню виробництва. Заснований Дж. Юзом комбінат став одним з індустріальних центрів Росії, а потім й України.
При заводі була відкрита лікарня, побудовані школи для російських і українських дітей, англійська школа для дітей британських службовців, лазні, чайні, організована пожежна команда, ряд релігійних організацій, поліція тощо.
У 1899 р. із 17-ти металургійних підприємств, що діяли на Півдні країни в період промислового підйому 1890-х рр., завод Юза був найбільшим. У 1913 р. в Юзівці (нині м. Донецьк) виробляли 74 % заліза всієї Росії.
Джон Юз прагнув, щоб кам’яне вугілля з Донбасу успішно конкурувало в Середземномор’ї з англійським, а чавун користувався таким самим попитом у столиці країни, як і англійський. Він планував довести видобуток кам’яного вугілля до 45 млн. пудів (737 тис. тон) на рік, а виплавку чавуну – до 15 млн. пудів. Для здійснення своїх задумів Дж. Юз у червні 1889 р. прибув до Санкт-Петербурга, але раптово захворів і помер у готелі Англетер.
У 2001 р. в Донецьку Дж. Юзу був встановлений пам’ятник.
