Допис для рубрики «Історія зародження промисловості Донеччини (кінець ХІХ – поч. ХХ ст.)»
Матеріали надані КЗ «Покровський історичний музей»
Однією з основних галузей економіки іноземного інвестування, зокрема, бельгійського та французького, була кам’яновугільна промисловість. Основні родовища вугілля розроблялися на сході Катеринославської губернії, на землях, багатих покладами кам’яного вугілля. До початку промислового буму тут працювало з десяток копалень, заснованих місцевими підприємцями, але вони не в змозі були забезпечити зростаючі потреби у вугіллі залізниць, металургійних заводів, населення.
Відчувалася нагальна потреба в значних вільних капіталах, які б могли забезпечити необхідний технічний та індустріальний потенціал регіону. Приплив цих коштів було забезпечено з Європи. Європейські підприємці купували вже діючі копальні і будували нові. Після французьких, друге місце за кількістю товариств і сумою вкладень у кам’яновугільну промисловість Донбасу займали бельгійські капітали.
В результаті дослідження надр західної околиці Донецького басейну, на території сучасного селища Шевченко Покровської територіальної громади були знайдені потужні поклади кам’яного вугілля. Гірські породи тут виходили на поверхню у долині річки Солоненька. В першій половині 90-х років 19 століття всі неглибокі горизонти у цій місцині були відпрацьовані кустарними шахтами, подальший вуглевидобуток був можливий лише на більших глибинах. В середині 90-х років 19 століття було закладено Преображенський рудник, саме з нього і починається історія шахти Шевченко.
Власником рудника був мешканець сусіднього села Гришине Вольф Насинович Файнштейн. У 1899 заводському році вугілля видобувалося вже на двох Преображенських рудниках. Першим і найбільшим був Преображенський рудник Файнштейна, на якому числилося 6 шахт. У 1899 році другим Преображенським рудником володів підприємець Шнуренко. За даними місцевих краєзнавців, з 1900 року Преображенським рудником володіли підприємці Фриць і Кауфман.
Під час потрясінь 1905-1907 років рудник працював зі стабільною тенденцією спаду видобутку, тоді Файнштейн вирішив нарощувати обсяги видобутку за рахунок об’єднання свого та сусідніх рудників. У 1907 році він викупив сусідні кустарні шахти на землі Лисої Гори і заклав тут більш продуктивну шахту НОД № 4. Даний крок призвів до тимчасового зростання вуглевидобутку на Преображенському руднику. Ця шахта мала майже всі ознаки промислового видобутку вугілля і дуже високий рівень механізації. Фактичними керівниками тут були Вольф Файнштейн та Маріус Каттавоз.
У 1912 році Преображенським рудником заволоділо Англо-франко-бельгійсько анонімне товариство гришинських копалень. Нових власників у народі називали бельгійцями. Головою товариства залишився французький підданий, вищезазначений Маріус Каттавоз. У цьому ж році поруч з НОД №4 вони заснували копальню номер 19, трьома роками пізніше шахта видала перші тони вугілля.
У 1916-1917 році тут була побудована станція Бельгійський, тоді вона мала шість колій, з них дві тупикові. Були побудовані крита, відкрита товарні платформи, панк хауз, а в одному із тупиків – орендні ділянки під склади вантажів. Була тут побудована і пасажирська платформа, але пасажирські потяги пішли тут вже після Другої світової війни.
У 1917 році шахту викупили підприємці Барський та Мушкевич. У тому ж році був введений в експлуатацію рудник № 20. Так утворилася шахта № 19-20.
На сьогодні в селище Шевченко від бельгійців залишилася лише вулиця, яку місцеві і досі іменують бельгійкою та невеликий насип на місці колишніх колій.
У колекції Покровського історичного музею представлені також акції й облігації кам’яновугільного товариства, що діяло за російським Статутом, але з бельгійським капіталом– Західно-Донецького кам’яновугільного товариства, створеного у 1901 році:
Зберігаються в фондах Покровського історичного музею й акції інших підприємств, створених європейцями. Наприклад, першого і найбільшого бельгійського кам’яновугільного підприємства в Донбасі – Алмазного кам’яновугільного акціонерного товариства. Його засновниками стали відомі бельгійські підприємці, керівники концерну «Коккерілл» і Південно-Російського Дніпровського металургійного товариства Адольф Грейнер і барон Фернан де Макар.
Джерела
- Лазебник В. І. Сталь у степу. Погляд з України: історичні нариси. Дніпро: АРТ-ПРЕС, 2017. 240 с. (українською та французькою мовами)
- Белицький П. Старі шахти Гришинського вугленосного району. Покровський район: подорож у минуле, історико-краєзнавчі нариси. Київ: 2017. 318 с.
- Джерела 2 (м. Покровськ, селище Шевченко) 14.05.2019. URL: http://surl.li/uqngu
- Добыча угля в Западном Донбассе в период промышленного подъёма 1910-1913 г. г. URL: http://surl.li/uqnmo
- Пгт Шевченко. Как бельгийское общество железную дорогу “строило”. URL: http://surl.li/uqnmz
- Фонди КЗ «Покровський історичний музей»
