Щороку 14 грудня Україна вшановує подвиг ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Саме цього дня у 1986 р. завершилося будівництво першого захисного саркофага над зруйнованим четвертим енергоблоком ЧАЕС.
Як відомо, 26 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС пролунало два вибухи. Спалахнув реактор, в якому у той час знаходилося близько 200 тон урану. Крізь зруйновану обшивку реактора радіоактивні речовини вирвалися назовні, отруюючи усе живе навколо в радіусі багатьох десятків кілометрів.
До ліквідації наслідків катастрофи було залучено загалом близько 240 тис. рятувальників. Перші пожежники, які терміново прибули гасити полум’я, не мали спеціальних засобів захисту, тому отримали високі, навіть смертельні, дози радіації. Але саме завдяки пожежникам ЧАЕС, які жертвували своїми життями, вдалося запобігти водневому вибуху, що міг відбутися, якби реактор продовжував палати. Згодом підрахували, що загальна радіація ізотопів, викинута тоді в повітря, була в 30 разів більшою, ніж під час вибуху атомної бомби в Хіросімі.
Одразу після аварії було опромінено понад 8,5 млн. чол. і забруднено 155 тис. квадратних кілометрів територій. Навіть після того, як пожежу погасили, реактор ще кілька тижнів продовжував викидати неймовірну кількість радіації, доки його не засипали сумішшю піску, свинцю та бору.
Тим часом поки рятувальні служби боролися з безпосередніми наслідками катастрофи, решта населення ще й не здогадувалась, наскільки страшна трагедія відбулася в країні. Уряд СРСР старанно приховував аварію. Ніхто не організовував термінової евакуації, людей навпаки закликали не хвилюватися.
Лише завдяки самопожертві ліквідаторів, багато з яких заплатили власним життям і здоров’ям, вдалося локалізувати аварію та врятувати країну і Європу від радіаційного забруднення. До ліквідації наслідків аварії були залучені тисячі фахівців різних професій. Отримуючи великі дози опромінення, військові, інженери, будівельники, шахтарі, енергетики, водії, лікарі – усі, хто пішов тоді не тільки за наказом, а й за покликом серця, зупинили невидимого і дуже підступного ворога.
Одними з перших, хто прийшов на порятунок під час аварії на ЧАЕС 26 квітня 1986 року, були військові – представники військ радіаційного, хімічного і біологічного захисту, вертолітники тощо.
Військові прийшли на допомогу і 24 лютого 2022 року, коли путінський режим, розпочавши загарбницьку війни проти України, захопив станцію і знову створив загрозу повторення Чорнобильської трагедії.
Російські окупанти утримували в заручниках працівників ЧАЕС, нищили системи моніторингу та контролю станції і намагалися здійснити спробу акту ядерного тероризму. Але завдяки героїчним та самовідданим діям Збройних Сил України 13 квітня 2022 р. ЧАЕС була звільнена від російських терористів.
У лавах ЗСУ і досі проходять службу і працюють кількасот учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які більше двохсот днів і ночей брали участь у спорудженні об’єкту «Укриття».
Взагалі, за неповними даними, через чорнобильський майданчик пройшли понад 600 тис. осіб, приблизно третина із них – 165 тис. – отримали інвалідність.
За даними Національної соціальної сервісної служби, нині в Україні мешкають понад 180 тис. учасників ліквідації наслідків аварії. Ще понад півтора мільйона наших співвітчизників мають статус осіб, що потерпіли від Чорнобильської катастрофи (323 тис. з них – діти).
Ліквідатори Чорнобильської катастрофи – це приклад самопожертви та самовідданості. Тож у День вшанування учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС ми низько схиляємо голови перед тими, хто віддав своє життя і здоров’я, зупиняючи ядерну катастрофу!
Висловлюємо слова щирої подяки усім ліквідаторам, хто зробив вагомий внесок у справу подолання наслідків Чорнобильської трагедії!
