Картина художника В.Г. Радченко “С.С. Прокоф’єв” відкриває експозицію музею С.С. Прокоф’єва, бо саме з цього експоната і почалася історія музею .
Після смерті Сергія Прокоф’єва молодий скрипаль Михайло Григорович Бабков, який працював в післявоєнні роки концертмейстером симфонічного оркестру Сталінського театру опери та балету, вирішив знайти село Сонцівку, де народився композитор, музику якого він дуже любив.
Він припустив, що село перейменовано і колишня Сонцівка – це тодішнє Красне. Музикант автобусом доїхав до Курахового, пішки прийшов в село і, поговоривши зі старожилами, які пам’ятали Прокоф’євих, підтвердив свою здогадку.
Своїм відкриттям М. Бабков поділився в газеті «Радянська Донеччина», яка 11 жовтня 1959 року опублікувала його велику статтю «Сонцівка все ж в Донбасі!». Стаття сколихнула село, музичну громадськість області. Першими відгукнулися колективи філармонії, театру опери та балету і бібліотеки ім. Крупської.
У грудні 1959 року батьківщину С.С. Прокоф’єва приїхав струнний квартет Донецької філармонії у складі Д.Шейніна, М. Поляченко, І. Диканя і Р. Липського, а також солісти опери А. Галенкін, В. Липова і В.Терехов. Вони виступили з великим концертом з творів Прокоф’єва і подарували жителям села портрет композитора, написаний артистом театру В, Г. Радченко. Тоді ж і виникла ідея створити в селі Красному (з 2016 – знову Сонцівка) заповідну зону та музей.
