Лихолобова Зоя Григорівна (1926–2014) – дослідниця соціально-економічних і політичних процесів на Донбасі ХХ ст., доктор історичних наук (1974 р.), професор.
Зоя Григорівна народилась 29 вересня 1926 року у м. Сталіно (нині Донецьк) у родині службовців. Середню освіту здобула у школі №3, після закінчення якої вступила на історичний факультет Сталінського педагогічного інституту. Закінчила його у 1948 році. Викладала історію в металургійному технікумі, одночасно працювала в бібліотеці Сталінської обласної партійної школи, де вела курс історії СРСР (1950-1955 рр.).
У 1956 році Зоя Григорівна Лихолобова влаштувалась на роботу до Сталінського педінституту (після 1965 р. – Донецький державний університет), де займала різні посади. Вона була старшим викладачем кафедри історії (1956-1963 рр.), доцентом кафедри історії СРСР (1964-1973 рр.), деканом історичного факультету (1971-1972 рр.), старшим науковим співробітником (1973-1974 рр.), завідувачем кафедри історії СРСР (1975-1996 рр.), з 1997 р. – професором цієї кафедри, а з 2001 р. – професором кафедри історії слов’ян.
Основний напрямок наукових досліджень Зої Григорівни – соціально-економічні та політичні процеси на Донбасі у ХХ ст. Свою кандидатську дисертацію Лихолобова присвятила темі соціалістичних змагань. Захист відбувся в Харківському державному університеті у 1963 році. Докторську дисертацію на тему «Робітники Донбасу в добу соціалістичної реконструкції народного господарства» З. Г. Лихолобова захистила в Інституті історії АН УРСР у 1974 році. Таким чином вона стала першим доктором наук історичного факультету.
Зоя Григорівна має вагомий науковий доробок. Вона є автором і співавтором багатьох праць, присвячених вивченню історії Донецького регіону. Для книги «Історія міст і сіл УРСР. Донецька область» (1968 р.) Лихолобова у співавторстві з місцевими істориками-краєзнавцями написала п’ять нарисів про міста Дружківку, Краматорськ, Костянтинівку, Сніжне та село Благодатне.
З. Г. Лихолобова керувала підготкою науково-публіцистичного видання «Страною возвеличенный Донбасс» (1987 р.), присвячене питанням соціально-економічного та культурного розвитку Донецького регіону у 1920-1980-і роки. Вона була автором, упорядником та головою редколегії цієї книги.
Під керівництвом Зої Григорівни була створена збірка дискусійних матеріалів, нарисів та документів «Возвращаясь к истокам» (1990 р.) про нові підходи до вивчення історії радянського Донбасу. Дослідниця започаткувала видання Наукового щорічника «Нові сторінки історії Донбасу», незмінним редактором якого вона була до кінця свого життя.
Після здобуття Україною незалежності новим науковим напрямом для Зої Григорівни стало вивчення проблеми формування тоталітарного режиму в СРСР і політичних репресій часів сталінізму. Професорка активно досліджувала цю тему. Зокрема, надрукувала близько 20 статей, присвячених темі політичних репресій, та всі свої дослідження узагальнила працями «Сталінський тоталітарний режим та політичні репресії кінця 1930-х років в Україні» (1996 р.) і «Тоталітарний режим та політичні репресії другої половини 1930-х років в Україні (переважно на матеріалах Донецького регіону)» (2006 р.).
Зоя Григорівна Лихолобова написала понад 230 наукових праць, у тому числі 10 монографій, 5 з яких – колективних і 5 – особистих. За плідну роботу дослідниця неодноразово нагороджувалася: вона отримала Почесну грамоту Верховної Ради України «За особливі заслуги перед українським народом» (2003), Почесну грамоту Донецької обласної державної адміністрації «За значний внесок у підготовку та видання першого тому книги «Реабілітовані історією. Донецька область»» (2004), медалі «За доблестный труд в годы Великой Отечественной войны» (1945), «За доблестный труд» (1970), «За трудовое отличие» (1986), знаки «Отличник высшего образования СССР» (1980), «Відмінник освіти України» (2000), знак Всесоюзного товариства «Знание» «За активную работу» (1987), Почесну відзнаку Донецької міської ради «За заслуги перед містом» (2006, 2007).
З. Г. Лихолобова була членом Всесоюзних та республіканських наукових конференцій з проблем історії індустріалізації, історичного краєзнавства 1970-80-х років, багатьох всеукраїнських і міжнародних форумів 1990-2000-х років, а також членом оргкомітетів деяких з них.
Також була членом редакційних колегій наукових періодичних видань: «Вісник Донецького університету», «Історичні і політологічні дослідження» (Донецький національний університет), «Наука, релігія, суспільство» (Донецький інститут штучного інтелекту), обласної редколегії «Реабілітовані історією», членом спеціалізованої Вченої ради з захисту докторських і кандидатських дисертацій при історичному факультеті ДонНУ. Дослідниця підготувала 17 кандидатів і 1 доктора історичних наук.
Зоя Григорівна Лихолобова померла 22 травня 2014 року.
