Борітеся — поборете!
Вам бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!
Сьогодні ці пророчі слова Тараса Шевченка для «всіх в Україні живущих» звучать дуже актуально, вселяючи віру в неодмінну перемогу над ворогом в обличчі російських окупантів. А щоб перемагати, треба підійматися вгору, прагнути здобувати все нові вершини. І така вершина є в Донецькій області. Це легендарна Савур-Могила, яка височіє над донецьким степом майже на 279 метрів, і з маківки якої, як стверджують численні довідники, можна побачити узбережжя Азовського моря, розташоване за 90 км від Савур-Могили.
Але не своїми ландшафтними особливостями привертає вона увагу до себе, а перш за все своєю історико-культурною вагомістю не лише для мешканців Донецької області, а й усієї України. Тож не випадково ще в 1936 році Савур-Могила отримала статус пам’ятника давнини й героїчного українського епосу, а Постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2009 року їй присвоєно статус пам’ятника культурної спадщини національного значення. А привертає до себе увагу Могила з різних причин.
Так, археологи, історики досліджують могилу (курган) як сховище цікавих артефактів з давнього минулого. На підставі розкопок встановлено, що це останки одного з розмитих відрогів Донецького кряжу, верхня частина якого насипана у другому тисячолітті до нашої ери племенами зрубної культури. А після «зрубників» на могилі побували кіммерійці, скіфи, сармати, гуни, а пізніше авари, печеніги, половці, монголо-татари.
Лінгвісти та фольклористи намагаються з’ясувати етимологію топоніма. Переважна більшість перших схиляється до думки, що «савур» походить від тюркського «сауир», у слов’янській вимові «саур, савур» — степова височина зі згладженим вершком круглої форми неначе кінський круп. Фахівці висувають й інше припущення: курган (могила) названо на честь племен сарматів або савроматів.
Народна ж етимологія за основу бере імена/прізвиська/прізвища легендарних героїв: козак Савур (Сава, Савка), який загинув на бойовому посту в нерівному бою з татарами, подаючи звістку про небезпеку чергової навали ординців, в іншій легенді ця постать ототожнюється з народним месником Климом Сауром, який грабував панів і роздавав гроші біднякам (або це розбійник Сава, який разом зі своїми поплічниками жив поблизу Могили). Та в будь-якому разі ця постать героїзується як захисник, месник, який жертвує власним життям заради свого народу.
Для військових це висота 277,9 важлива у стратегічному плані як при наступі, так і обороні (бої за Савур-Могилу в роки Другої світової війни; героїчний рейд українських десантників улітку 2014 року).
Але це все одна сторона медалі. Та є й інша – назвемо її ідеологічна, оскільки будь-які факти зазнають певного потрактування, оброблення, неодмінно спрямовуючись на загал, формуючи його громадянську позицію, відіграючи вагому роль у справі патріотичного виховання мешканців країни. За умови дії військового стану останнє набуває особливої вагомості, оскільки росія знищує українців не лише снарядами, бомбами, ракетами, а прагне витравити в нас історичні пам’ять, позбавити національної свідомості. І робиться це найбрутальнішим чином, коли свідомо маніпулюють добре відомими й очевидними фактами.
За прикладами далеко ходити не треба. Ще раз пригадаємо версії стосовно етимології назви Савур-Могила. Так, один із російсько-денеерівських прибічників, перераховуючи різні народи, що так чи інакше мали відношення до кургану, завершує цей список твердженням, що з ХVIII сторіччя це довкілля починають заселяти «донські козаки» (?!). спростувати цю історичну нісенітницю доволі просто, звернувшись до українського фольклору (а фольклор, як відомо, неписана історія народу). У багатьох жанрах народної творчості (легенди «Легенда про козака Савура», історичні пісні «Ой Морозе, Морозенку», думи «Втеча трьох братів з міста Азова») постійно присутній образ Савур-Могили. Тут важливо відзначити й інше: якщо прихильники «русского мира» між конкретним рельєфним поняттям та поняттям «родина» ставлять знак рівняння, при цьому не конкретизуючи, яку саме Батьківщину вони мають на увазі, то в згаданих творах усе однозначно – це Україна:
Ой повели та Морозенка
На Савур-Могилу:
«Ой подивися, Морозенку,
На свою Вкраїну».
Чогось подібного не мають жодні фольклорні тексти будь-яких європейських народів, а до того ж, виконувалися ці твори кобзарями – це також унікальне соціально-культурологічне явище, яке не має аналогів у світі.
Але апологетам «єдиної й неподільної» замало вихолостити сенс поняття «Батьківщина». Вони намагаються усьому надати російського забарвлення. Так, описуючи хід боїв за курган улітку 2014 року, проводиться паралель між батарею Раєвського (явний натяк на Бородинську битву 1812 року) й артилеристами-сепаратистами, чия вогнева позиція знаходилася на вершині. Подібну патетику можна вибачити «рядовому» журналістові, але до подібного прийому вдається й Андрій Тюняєв – президент Академії фундаментальних наук. Звертаючись до постаті Сварога – одного з найшановніших богів у давньоруській міфології (щоправда автор жодного разу не вжив термін «давньоруський», послідовно і явно тенденційно замінюючи його терміном «южнорусский») і вказуючи на його зв’язок із небосхилом (сузір’я Сварога – Геркулеса) як важливого орієнтира для визначення Вісі Світу, він заявляє, що на небі – це початок зодіакального обходу, а на Землі – «начало русского народа». Як бачимо, ідея не нова, а суть її полягає в тому, що необхідно знайти «вагомі аргументи» для оголошення росіян богообраним народом, якому в такому випадку дозволено панувати над усім світом. Саме це зараз і демонструє російська федерація, нещадно знищуючи українські міста й села, убиваючи мирне населення, не рахуючись при цьому з величезними людськими й матеріальними втратами, яких зазнає сама росія.
А якщо вже говорити про історію, яка твориться на наших очах, то варто звернутися до думки американського військового експерта Філіпа Карбера, який ось так оцінив зроблене бійцями 95 аеромобільної бригади під командуванням полковника (на сьогодні генерал-лейтенант, Герой України) Михайла Забродського, які залишили гідний слід і на Савур-Могилі влітку 2014 року: «Моя улюблена історія – про українську 95-ту бригаду. Слухайте уважно і розкажіть всім. Це найкраща бригада такого типу в усьому світі. Я знаю точно, бо я бачив їх чимало… Я скажу, що вони справді найкрутіша українська бригада… Михайло Забродський і його 95-та бригада на початку серпня стали частиною військової історії. Вони прорвали лінію оборони сепаратистів, здійснили марш аж до Маріуполя, повернулися вздовж кордону, знищили кілька російських артилерійських дивізіонів, які знаходилися вже на українському боці кордону, забрали їхню зброю і обладнання, російським танками проїхали аж до самого Луганська і повернулися до Слов’янська. І це – найдовший рейд збройного формування у військовій історії світу. Це неймовірна робота, повірте». Зараз на Донеччині точаться дуже жорстокі бої, можливо, саме на її теренах вирішується доля всієї україно-російської війни.
А закінчиться вона тим, що на вершині Савур-Могили буде піднято український державний прапор, як це вже зроблено на звільненому від окупантів острові Зміїному в Чорному морі.
