29 березня 2022 року в місті Маріуполь у підвалі свого, зруйнованого російськими ракетами будинку, померла Наталя Харакоз.
Ганна Котихова, онука загиблої, розповіла, що бабуся дуже вірила у сили України і саме тому не планувала покидати місто. Згодом у Маріуполі зник зв’язок. Востаннє вона виходила на зв’язок з Ганною 2 березня.
Наталя Харакоз загинула на 87 році життя.
«Голова ОСББ, де жила бабуся, підтвердила інформацію, що бабусі більше немає. Сказала, що коли будинок зруйнували, понад десять днів пані Наталя прожила в підвалі. Там же 29 березня пішла у вічність. Звичайно, точної причини смерті ми не знаємо. Але ми точно знаємо, що це сталося не від поранення та не від голоду – молодші сусіди готували їсти для всіх. Але ліків було не дістати», – розповіла онука загиблої.
Пізніше родичі все ж таки поїхали шукати тіло Наталі Харакоз. Їм пощастило – перед похованням у дворі сусідка поклала їй у кишеню записку з іменем. Відтак у імпровізованому «морзі» їм сказали, що жінку перепоховали на Старокримському кладовищі.
Наталя була керівницею літературного клубу «Азовье», працювала журналісткою в місцевій газеті «Приазовский рабочий». Наталія Харакоз була першою жінкою, яка стала членкинею Національного союзу письменників України.
Наталя – авторка прозових творів (повісті, оповідання, ліричні новели, мініатюри). Упорядниця збірок віршів та прози «Маріуполь у сузір’ї Ліри», «Моя Еллада-Україна», «Ми – з Азов’я», постійна авторка альманахів та збірок «Пірнешу астру» («Ранкова зірка»), «Місто Марії», «Стакани часу» (Канів) та інші.
«Мила моя, ти завжди читала усе, що я пишу, знаю, що читаєш і зараз. Знай, ти на це не заслужила. Ти неймовірна. І нам тебе дуже не вистачає», – написала про бабусю онука Анна.
Будь ласка, відкладіть на хвилину свої справи та віддайте належну шану загиблим.
Пам’ятаймо!
Джерело: платформа Меморіал, Донецька облдержадміністрація
