За останні роки на мапі Донеччини (як і всієї України) з’явилося чимало нових (для нинішнього покоління) назв вулиць, площ, міст, районів тощо. Цей процес триває і сьогодні. Але ці нові назви найчастіше є старими історичними назвами, про які ми всі з вами повинні знати.
Місто Бахмут (у 1924 – 2016 рр. – м. Артемівськ) – адміністративний центр Бахмутської міської громади та Бахмутського району Донецької області. Центр соляної промисловості України.
Назва міста найвірогідніше походить від назви місцевої річки Бахмут (Бахмутки), що є правою притокою Сіверського Дінця, а от, що означає «Бахмут» – точно не знає ніхто. У джерелах XVI ст. ця річка також називається Бахмутова та Магмутова. Можливо, це похідна від імені Махмуд або Махмет. В середньовіччі це були землі Золотої Орди, а потім – Кримського Ханства. Вірогідно, хтось з кочовиків Мехмедів, можливо, навіть з династії кримських Гераїв, свідомо або ні й дав назву річці. Згодом вона трансформувалася у зручний у вимові для українців Бахмут. Але існують й інші версії.
У середні віки територія сучасного Бахмуту була частиною великого «Дикого поля». Номінальними господарями їх вважалися то кримські хани, то московські царі. Проте, справжніми їх власниками були козаки. Запорожцям, слобожанам і дончакам не було особливо діла до того, що відбувається в далекому Бахчисараї чи в Москві, вони мали власний погляд на життя.
Перша згадка про Бахмут не як річку, а «населений пункт» датується 1571 роком. Тоді московський цар Іван Грозний наказав облаштувати прикордонні застави на річках Айдар і Сіверський Донець, щоб своєчасно попереджати про рейди ногайців чи кримців, що йшли Муравським шляхом.
Але вважати 1571 рік початком міста Бахмут не можна, це не так.
Перші постійні поселення тут виникають у наступному XVII ст., коли українські козаки («черкаси») почали активну колонізацію «Дикого поля». Також тут були не лише «черкаси», але й «севрюки» – українські козаки з Сіверщини – Путивля та Рильська.
Бахмут став одним із перших поселень Слобідської України. На думку різних істориків, майбутнє місто виникло на території колишніх зимівників запорозьких або донських козаків, проте, майже всі сходяться у думці, що більшість населення були саме українцями.
Як повноцінне поселення Бахмут заснували козаки Ізюмського слобідського полку приблизно у 1680–1690-х рр., за іншими даними у 1701 р. Документально доведено, що острог на р. Бахмут збудували слобідські козаки з дозволу московського уряду у 1703 р., а перший його опис було складено у 1704 р.
У 1707–1708 рр. м. Бахмут стає одним із центрів повстання Кіндрата Булавіна на Дону. Після розгрому повсталих полковник Ф. Шидловський взяв Бахмут штурмом і спалив його. Але у 1711 р. після Прутського миру Бахмутська фортеця була значно укріплена. З нагоди 400-річчя міста на одній із центральних площ було встановлено бюст Кіндрата Булавіна – отамана бахмутських солеварів, і відтепер ця площа носить його ім’я.
У 1715 р. у місті розпочав свою роботу солеварний завод. У 1719 р. місто стає адміністративним центром Бахмутської провінції, адміністративно-територіальної одиниці у складі Азовської та Воронізької губерній Російської імперії. Бахмутська провінція була ліквідована лише у 1783 р. У 1721 р. поруч із містом були відкриті поклади кам’яного вугілля.
27 жовтня 1748 р. було створено Бахмутський кінний козацький полк. У сер. XVIII ст. м. Бахмут стає адміністративним центром Слов’яносербії. У 1764-1765 рр. було створено Бахмутський гусарський полк для захисту кордонів на правому березі Сіверського Дінця.
Але до кінця XVIII ст. з різних причин місто втрачає значення центру солевидобування. І у 1782-1783 рр. закриваються спочатку солеварний завод, а потім і фортеця.
З 1783 р. і до 1920-тих років Бахмут був центром Бахмутського повіту Катеринославської губернії. Сіль стає частиною герба Бахмута, затвердженого 2 серпня 1811 р. З 1870-х рр. в околицях Бахмута починають розробляти поклади вогнетривкої глини та гіпсу.
25 листопада 1920 р., вже за Радянської влади, Бахмут став центром Донецької губернії. У перші роки радянської влади в Бахмуті жили та працювали довголітній голова Ради Народних Комісарів УСРР В. Я. Чубар, а також один із засновників Донецько-Криворізької Радянської Республіки – Федір Сергєєв (Артем), на честь якого 13 вересня 1924 р. Президія ЦВК СРСР перейменувала Бахмут в Артемівськ.
У 1991 р., незадовго до проголошення незалежності України, у місті було ініційовано місцевий референдум щодо повернення місту історичної назви. Втім, ініціатива не була підтримана – «за» проголосували лише 25 %містян, що брали участь у голосуванні.
23 вересня 2015 р. Артемівська міська рада більшістю голосів ухвалила рішення звернутися до Верховної Ради України з пропозицією про повернення місту Артемівськ історичної назви Бахмут. 4 лютого 2016 р. Верховна Рада України ухвалила постанову про перейменування окремих населених пунктів та районів, яка набула чинності 18 лютого 2016 р. Назва міста Артемівськ змінилася на Бахмут. Також змінилися назви 76 вулиць і провулків міста.
Сучасний Бахмут – це найбільший в Україні центр солевидобування. Головними промисловими підприємствами міста є – державне ВО «Артемсіль», ЗАТ «Артемівський завод шампанських вин», ВАТ «Артемівський завод з обробки кольорових металів».
Поблизу Бахмута можна побачити соляну шахту і найбільший підземний концертний зал у світі. У місті розташоване найбільше підприємство в Східній Європі з виробництва ігристих вин класичним пляшковим методом.
Сьогодні м. Бахмут мужньо чинить опір російським окупантам на передовій, це символ боротьби з російською агресією на Донеччині.