Продовжуємо знайомитися з новими, а насправді старими історичними назвами міст і селищ міського типу сучасної Донеччини, а також з історіями їх появи.
У 2016 р. в рамках процесу декомунізації, зокрема, в Донецькій області місто Юнокомунарівськ отримало свою історичну назву – м. Бунге. Місто Бунге (до 1924 р. – селище Бунге, у 1924 – 2016 рр. – Юнокомунарівськ, з 2016 р. – м. Бунге) – місто, підпорядковане Єнакіївській міській громаді, Горлівського району, Донецької області.
Як свідчать документи, історія заснування шахтарського селища Бунге була тісно пов’язана з бурхливим розвитком капіталістичної промисловості на південному сході України наприкінці XIX ст., активну участь в якому приймали іноземні інвестори.
У 1858 р. неподалік від Софіївки і Роздольського, на річці Садках (притоці Булавіна) почалося будівництво казенного дослідного чавуноливарного заводу, названого на честь Петра І – Петровським, де випробовували виплавку чавуну з місцевих руд на коксівному вугіллі. Водночас із будівництвом заводу у 1858 р. було засновано і Софіївський кам’яновугільний рудник, де працювали селяни з сусіднього села Микитівки. У січні 1866 р. на Петровському заводі вперше в Росії виплавили чавун на мінеральному паливі. Але царський уряд припинив фінансування робіт, і підприємство закрили у тому ж 1866 році.
Пізніше у 1895 р. вітчизняні інженери Ф. Є. Єнакієв і Б. А. Яловецький спільно з групою бельгійських підприємців заснували Російсько-бельгійське металургійне товариство. Неподалік від старого заводу вони почали будувати новий металургійний завод під тією ж назвою – Петровський. Район старого заводу відтоді почали називати Старопетровськом, тепер це селище Старопетровськ. Було закладено дві доменні печі, два конвертори, блюмінг, прокатний стан «800» та допоміжні майстерні. У 1897 р. завод почав працювати.
Для постачання вугілля на Петровський металургійний завод поруч з ним відкрили кам’яновугільні рудники Вєровку, Нарʼєвку та Бунге, які сполучалися між собою залізничною гілкою і становили єдине підприємство.
Шахта Бунге отримала свою назву за прізвищем голови правління акціонерного російсько-бельгійського товариства Андрія Бунге. Була збудована також залізнична станція. Навколо заводу та рудників виросло кілька селищ, у тому числі і шахтарське селище Бунге. У 1898 р. вони злилися в одне, назване Єнакієвим – за ім’ям одного із засновників акціонерного товариства. Селище тоді входило до складу Бахмутського повіту Катеринославської губернії.
Вважається, що саме на шахті Бунге у 1914 році вперше у Донбасі для видобутку вугілля було застосоване відбійний молоток. Після Жовтневої революції у грудні 1917 р. вийшла постанова Раднаркому про націоналізацію підприємств Російсько-бельгійського металургійного товариства, які оголосили власністю Радянської держави. Вони дістали назву Петровських державних заводів і рудників. Відповідно була націоналізована і шахта Бунге.
За радянських часів, у 1924 р. шахті Бунге дали нову назву – «Юний комунар» («Юнком»), а селище Бунге відповідно отримало назву – Юнокомунарівськ.
Статус міста Юнокомунарівськ отримав у 1965 році.
За часів СРСР у 1979 році у Юнокомунарівську на шахті «Юнком» було проведено ядерний експеримент. На секретному об’єкті «Кліваж» у шахті «Юнком» на глибині майже один кілометр відбувся підземний ядерний вибух. Внаслідок цього вибуху утворилася порожнина радіусом близько 6 метрів, а навколо неї сформувалася зона дроблення й зминання радіусом майже 25 метрів.
За іншою версією ядерним зарядом так би мовити «струснули» гірські породи, щоб з шахти вийшов метан, який часто вибухав і призводив до загибелі людей. Але найвірогідніше все ж таки це було підземне ядерне випробування.
За даними перепису 2001 р. населення міста становило майже 18 тис. осіб і мало багатонаціональний склад. Тут мешкали українці, росіяни, білоруси, вірмени, молдавани, поляки, болгари, німці та угорці. Але у тому ж 2001 р. шахту «Юнком» закрили, як безперспективну. З 2014 року місто Юнокомунарівськ фактично контролюється російською окупаційною адміністрацією, входить до так званої «днр» та включене Верховною Радою України до складу тимчасово окупованих територій України.
У 2016 році Верховна Рада України постановила повернути місту історичну назву – Бунге. Але, звичайно, «влада» т. зв. «днр» цього не визнала.
У 2018 році «адміністрація» так званої «днр», під контролем якої знаходиться місто Бунге, вирішила знизити рівень водовідведення з шахти «Юний комунар» через нестачу грошей у бюджеті. Зараз шахта затоплена.
У тому ж 2018 р. Генеральна прокуратура України відкрила кримінальне провадження за статтею «екоцид» у зв’язку з рішенням бойовиків так званої «днр» припинити відкачку води з шахти «Юний комунар».
Затоплення цієї шахти, за оцінками експертів, загрожує тим, що радіоактивні відходи, які знаходяться на глибині близько 1 км, вийдуть на поверхню разом з підземними водами і забруднять навколишню територію, зокрема, стік річки Сіверський Донець, a також річку Дон і Азовське море.
Говорячи про радіаційну та екологічну безпеку сучасної України, про затоплення шахти «Юнком» (Бунге) згадував у своєму зверненні до лідерів країн G 20 15 листопада 2022 р. і президент України В. Зеленський.
Раніше посольство США в Україні заявляло про стурбованість інформацією про забруднення радіоактивними відходами території Донбасу, здійснене представниками незаконних збройних формувань.
Це ще один злочин російських окупантів, за який вони будуть відповідати. Ми віримо, що у недалекому майбутньому м. Бунге, як і усі інші наші міста, буде деокуповано Збройними Силами України, знову повернеться до української Донеччини і отримає свою історичну назву.
