За останні роки на мапі Донеччини (як і всієї України) з’явилося чимало нових (для нинішнього покоління) назв вулиць, площ, міст, районів тощо. Цей процес триває і сьогодні. Але ці нові назви найчастіше є старими історичними назвами, про які ми всі з вами повинні знати.
Місто Лиман (до 1925 р. – Лиман, у 1925 – 2016 рр. – м. Красний Лиман, з 2016 р. – м. Лиман) – адміністративний центр Лиманської територіальної громади Краматорського району Донецької області.
Як свідчать документи, заселення території сучасної Лиманської територіальної громади почалося у XVII ст., коли для оборони від кримських татар уряд Росії зміцнював тут військово-сторожову службу на Сіверському Дінці. Історія виникнення слободи Лиман була тісно пов’язана з Маяцькою фортецею, яка була розташована за 18 км від неї, де від 1644 р. перебувала варта чугуївського воєводи.
У зв’язку з тим, що недалеко від фортеці пролягав їзюмський шлях, яким кримські татари нападали на українські та російські землі, у 1668 р. тут закінчилося спорудження укріпленого містечка. Крім служби у фортеці, поселенці несли варту й на ближніх висотах. У жовтні 1665 р. білгородський воєвода князь Б. А. Рєпнін дозволив жителям містечка Маяка володіти різними угіддями на території по Дінцю до гирла Жеребця.
Як свідчать документи, серед поселень, які виникли поблизу Маяцької фортеці для охорони цього району від турок і татар, була й слобода Лиман (пізніше село Лиман), заснована у 1667 р. Свою назву вона дістала від однойменного озера, поблизу якого була розташована. Слобода Лиман була заснована козаками Ізюмського слобідського полку.
Крім військових поселенців, землі по Сіверському Дінцю у ті часи заселяли селяни кріпаки та козаки з Лівобережної України, що тікали сюди від зростаючого гноблення поміщиків та козацької старшини. Багато лиха завдавали місцевому населенню і напади татар. Служиві люди, козаки та їх підпомічники, що мешкали в Лимані, виконували різні повинності на користь царської казни та старшини: вирощували хліб, будували шляхи, возили дрова тощо.
Після ліквідації українських слобідських полків козаків було позбавлено козацьких привілеїв і перетворено на військових обивателів, близьких за своїм становищем до державних селян.
Під час організації військових поселень у 1818 р. в Ізюмському повіті відбулися виступи поселян, які були придушені збройною силою. Побоюючись нових заворушень, царський уряд був змушений тимчасово утриматися від утворення таких поселень. Тому слободу Лиман перетворили на військове поселення лише у 1825 р. Жителі розподілялися по ротах, було запроваджено сувору військову дисципліну. Поселенцям було заборонено займатися ремеслом і торгівлею.
Під час селянських заворушень у 1857 р. царський уряд був змушений ліквідувати військові поселення, мешканці яких відтоді отримали статус державних селян. Крім них, у Лимані була незначна кількість селян-кріпаків. Після скасування кріпацтва у 1861 р. селян Лиману пограбували (наділ на душу становив лише 4 десятини землі). Частину селян переселили на гірші землі.
Важливим наслідком скасування кріпацтва був подальший розвиток ремесла, торгівлі й внутрішнього ринку. Але на зміну кріпосницькій експлуатації прийшла експлуатація капіталістична. Багато наймитів з Лиману в пошуках роботи йшли на підприємства Харкова, Ізюма, Таганрога, Слов’янська, Бахмута, Краматорська, де брали участь у класових битвах проти самодержавства.
На початку XX ст. під впливом революційного руху селяни Лиману також включились у боротьбу проти самодержавства. У 1903 р. харківські соціал-демократи привозили в село прокламації і Першотравневі листівки. Їх поширювали революційно настроєні жителі села.
Історичною віхою у житті Лиману стало будівництво залізничної лінії Льгов – Лиман у 1910-1913 рр. Саме дякуючи залізниці, маловідома слобідка за 30 років перетворилася в найкрупнішу залізничну станцію колишнього СРСР і у північні ворота індустріального Донбасу. У 1911 р. тут були побудовані паровозне депо і залізнична станція Шухтаново, названа так на честь інженера Шухтанова. Така назва станції проіснувала до 1916 р.
Після бурхливих революційних подій 1917 р., в умовах громадянської війни в Україні, Лиман неодноразово переходив з рук в руки ворогуючих сторін. Більшовики вчергове встановили контроль над Лиманом у грудні 1919 р., після відступу частин генерала Денікіна.
З червня 1920 р. Лиман входив до Слов’янського повіту, а у 1923 р. він став центром Лиманського району Бахмутської округи.
За однією з версій, у 1923 р. колишні бійці Першої Української армії звернулися до влади Радянської України з проханням перейменувати станцію Лиман- 1 на станцію Красний Лиман. Дозвіл було отримано.
У 1925 р. поселення було перейменовано на Красний Лиман. Під час адміністративної реформи 1938 р. станція Красний Лиман і село були об’єднані в одне ціле. Так виникло місто Красний Лиман – районний центр Сталінської області (нині Донецької). Таку назву місто мало до 2016 р.
Відповідно до Закону України № 317-VIII, місто Красний Лиман увійшло до списку комуністичних топонімів, які підлягали перейменуванню. Але у жовтні 2015 р. місцева влада проголосувала за збереження назви міста «Красний Лиман»: на думку міськради «красний» може асоціюватися з «гарним». Але Український інститут національної пам’яті не погодився з таким рішенням.
У грудні 2015 р. відбулося повторне голосування за перейменування міста, на якому міська рада вирішила повернути місту стару назву «Лиман». 4 лютого 2016 р. Верховна Рада України перейменувала низку населених пунктів, зокрема місто Красний Лиман було перейменовано на Лиман. Постанова набрала чинності 18 лютого 2016 р. Відповідно до адміністративної реформи 2020 р. місто Лиман стало частиною новоствореного Краматорського району та центром Лиманської територіальної громади.
Під час повномасштабного російського вторгнення 2022 р. місто Лиман опинилося у центрі бойових дій. 22 травня російські окупанти підійшли до міста, а 24 травня почався штурм Лиману. Через запеклі бої, в соснових лісах навколо міста почалися масштабні лісові пожежі. 29 травня окупанти увійшли в центр міста, і в той же день над містом вони підняли російський прапор. Окупаційною владою була відновлена радянська назва міста «Красний Лиман» та Краснолиманський район т. зв. «ДНР».
Після блискучого контрнаступу в Харківській області та звільнення м. Ізюм, 9 вересня 2022 р. ЗСУ підійшли до міста Лиман. Протягом вересня тривала операція ЗСУ з оточення російських військ в районі Лимана. 1 жовтня українські війська увійшли в Лиман і звільнили місто. 2 жовтня 2022 р. місто було повністю зачищене від російських окупантів.
Завдяки героїчній боротьбі міста з російською агресією та блискучій операції ЗСУ з оточення російських військ, місто Лиман сьогодні відомо багатьом людям в різних країнах світу.