Попри те, що погода, м’яко кажучи, не надто тепла, співробітники ДОКМ продовжують інвентаризацію пам’яток археології. Зокрема, 19 листопада костянтинівський краєзнавець Олександр Філіпов повів В.В. Циміданова показати нові кургани, які він знайшов на південь від м. Костянтинівка. Це були невеличкі ледь помітні курганчики висотою близько 30 см. Усі три були розорані. При цьому на двох були знайдені уламки посудин та кістки від зруйнованих огранкою поховань (фото 1).

Поховання належать до так званої «зрубної культури» (це – народ іранської гілки індоєвропейської мовної родини, який мешкав на теренах нашого краю у XVI-X ст. до н.е.; вони є предками скіфів і осетинів). Зруйновані поховання датуються, приблизно, XIV-XIII ст. до н.е. Ми спробуємо припинити розорювання цих насипів, бо через кілька років, якщо оранка продовжуватиметься, вони будуть повністю знівельовані. На щастя, є такий чудовий прилад джипіес, а відтак, оскільки ми визначили координати курганів, нащадки зможуть їх відшукати. На одному кургані було піднято уламок точила. Ця зовні непоказна знахідка (фото 1) насправді дуже цікава, бо дозволяє реконструювати релігійні уявлення зрубників. Справа у тім, вже давно висунуто гіпотезу, згідно якій носії зрубної культури, як і багато інших народів, вважали, що точила є оберегами, котрі здатні замикати канал зв’язку із потойбіччям, а відтак після похорону інколи клали точила біля могил, аби небіжчики не могли шкодити живим. І от, знайшовши на зрубному кургані точило, ми отримали новий аргумент на користь згаданої гіпотези.
А 19 листопада В. В. Циміданов, О. П. Циба та Ю. Г. Коваль відчули позитивні результатом роботи, яку проводять співробітники ДОКМ. Ще 12 жовтня, обстежуючи кургани поблизу Билбасівки Слов’янського району, В. В. Циміданов, О. П. Циба та видатний слов’янський краєзнавець О. Й. Духін оглянули курган (фото 2), на якому «чорні кроти» вирили у хащі велику яму (фото 3). Слідів зруйнованих поховань, на щастя, помітно не було. Але «чорні» порилися і на сусідньому кургані (фото 5). Там, крім невеличких ямок любителів Вермахту, були три великі ями, причому одна із них (фото 5) зруйнувала давнє поховання. Археологи натрапили на людські кістки та рештки дощок від перекриття могили. Доречи, дуже шкода «кротів», котрі риються у курганах.



Крім кісток та черепків від розчавлених глиняних посудин, зазвичай нічого на продаж не вириєш. Скіфські ж поховання, куди під час похорону дійсно клали золото, на Донеччині майже не зустрічаються (хіба що одне на тисячу, а решта 999 містять саме кістяки людей та уламки посуду). До того ж, як сказано у відомому фільмі «Операция Ы», «все украдено до нас». Коли археологи натрапляють на скіфське поховання, у 99% випадків воно виявляється розграбованими ще у давнину сучасниками небіжчика. Та повернемося до билбасівських курганів. О. Й. Духін пообіцяв провести серед «чорних», яких знає, роз’яснювальну роботу. І 19 листопада ми побачили результат тієї роботи: ями було ретельно закопано! (фото 6).

22 листопада В.В. Циміданов обстежував кургани біля Закітного Лиманської громади. Деякі розорюються, а деякі – ні (фото 7). У самому Закітному він натрапив на пам’ятники російсько-української війни, встановлені на честь загиблих українських вояків (фото 8, 9). Важливим є те, що Лиманський відділ культури наразі складає необхідну документацію, аби узяти ті пам’ятники на державний облік, що сприятиме їх збереженню.



24 листопада робилася інвентаризація курганів на теренах Черкаської громади. Знов довелося побачити ями, вириті у курганних насипах шукачами невідомо чого (фото 10) та розорані кургани. Втім, близько половини курганів мали задовільний стан (фото 11).

