В ашельську епоху домінували архантропи. В ранньому ашелі до 90 % знарядь становили відщепи, але поступово з чоперів розвинулося ручне рубило — універсальне знаряддя, яке відрізнялося від чопінгів тим, що оббивалося з двох боків багатьма дрібними сколами. Рубило досягало 10—20 см завдовжки, важило 0,5—1 кг, мало необроблену частину — п’ятку (щоб тримати рукою).
З’явилися клівери — сокироподібні рубила з прямим або вигнутим лезом. У середньо-пізньоашельську епоху рубило часто виготовляли вже з відщепів; його робочий край загострився й займав майже весь периметр знаряддя; в техніці обробки виникла ретуш (вторинна обробка дрібним відколюванням), зникла п’ятка. Рубила почали використовуватися як наконечники списів. Клівери набули правильної форми; вдосконалився нуклеус; в ужитку з’явився нуклеус левалуа (його попередньо ретельно оббивали з усіх боків, добиваючись правильної форми, а потім повздовжніми ударами відбивали з різних боків, як правило, трикутні відщепи, з яких також виготовляли знаряддя). На відщепах виготовляли скребла, скребки, свердла. На кількох закордонних стоянках відкриті залишки дерев’яних списів і палиць-копалок, кінці яких гартували обпалюванням.
У ранньому палеоліті Європи і Азії за ашельської доби жили пітекантропи і синантропи. Клімат у ті часи був теплішим, ніж тепер, рослинний і тваринний світ—близьким до субтропічного. Тут водилися такі представники теплолюбних тварин, як південний слон, гіпопотам, шаблезубий тигр, печерний лев та ін.
Пітекантроп ходив на трохи зігнутих у колінах ногах, був значно вищий за гомогабіліс (зріст до 170 см). Володів звуковою мовою хоча, мабуть, дуже примітивною. Рештки пітекантропів виявлено в Південній Азії (о. Ява), Південно-Східній і Північній Африці та в Європі. Пітекантроп з Північної Африки отримав назву атлантропа. Разом з кістками атлантропа на місці розкопок зібрано рештки викопних тварин, більше 100 кам’яних знарядь. Методами точних наук встановлено, що атлантроп у Північній Африці жив дещо пізніше, ніж пітекантроп з острова Ява. В Європі архантропи представлені знахідками поблизу німецького м. Гейдельберг та в місцевості Вертешселлеш на території Угорщини.
Синантропи жили на 100-150 тис. років пізніше пітекантропів. У печері Джоу-Коу-Тянь (Китай) виявлено і досліджено їхнє стійбище. Тут тривалий час горів вогонь, унаслідок чого зібралася майже шестиметрова товща попелу. В печері знайдено рештки більше 40 людей, примітивні знаряддя праці та численні кістки тварин, здобутих на полюванні. Отже, синантропи на відміну від пітекантропів, вже знали вогонь і вміли його підтримувати, що було одним з найбільших досягнень первісної людини на шляху виділення її зі світу тварин. Тепло багаття зігрівало людину в холодний зимовий час, вогонь захищав її від дикого звіра, з’явилася можливість запікати м’ясо.
Основним заняттям людей раннього палеоліту було збиральництво (плоди, ягоди, їстівні корені, гриби), а також полювання на тварин, нерідко досить великих. У печері Джоу-Коу-Тянь, наприклад, серед фауністичних решток 70 % кісток належали оленю, решта — ведмедю, шаблезубому тигру, дикому коню, кабану тощо.
У своїй трудовій діяльності люди раннього палеоліту використовували знаряддя виготовлені з каменю, переважно кременю, різних органічних речовин – дерева, кістки, рогу. Кам’яне ручне рубило ашельської пори — видовжене плоске загострене з двох боків і на кінці універсальне знаряддя 20-25 см завдовжки і масою понад 1 кг. Під час роботи його тримали просто в руці. Ним можна було обробляти дерево, розбирати туші впольованих тварин, викопувати коріння тощо. Крім ручного рубила, за знаряддя правили відщепи кременю, на гострих кінцях яких є сліди їх використання у вигляді пощербленості. В ашельську епоху з відщепів і примітивних пластин почали виготовляти також скребла та скребла-ножі.
