Сергій Анатолійович Бондарев народився 24 листопада 1981 року в місті Краматорськ Донецької області. Навчався у фізико-математичному класі краматорської загальноосвітньої школи № 9. Його захоплювала історія, а мрією було стати архіваріусом. Та попри інтерес до історії, Сергій вступив до Донбаської державної машинобудівної академії, де упродовж 1999–2002 років навчався на факультеті автоматизації машинобудування за спеціальністю “Інформаційні технології програмування”.
Трудову діяльність розпочав у 2002 році, працював інженером-програмістом у різних компаніях та організаціях. Це ТОВ “Віра” (2003–2004), “Енергомашспецсталь” (2005–2006), “Спектраль” (2006–2008) у Краматорську, “Софт-Центр” (2008, м. Київ), IT-компанії “Luxoft” (2008) в Одесі. Одеса стала містом, де Сергій знайшов своє кохання – Світлану, яка стала його дружиною.
Зі спогадів Павла, друга Сергія Бондарева: «Сергiй був дуже веселим, любив подорожi. I понад усе любив українську мову та культуру. Я якось запитав, хто йому це прищепив? А Сергiй сказав, що змалечку любив iсторичну літературу. Вiн захоплювався героями. Тому й загинув як герой».
З 2012 року жив у Києві. Працював у провідній IT-компанії столиці “GlobalLogic”. Як фахівець у галузі інформаційних технологій Сергій Бондарев розробляв програмне забезпечення та долучався до управління проєктами й командами. Водночас навчався на заочному відділенні факультету інформатики та обчислювальної техніки Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського”. Диплом мав отримати наприкінці лютого 2014 року. А ще разом із дружиною чекали на народження первістка.
У житті був легким у спілкуванні, життєрадісним, душею компанії, мав друзів і знайомих як в Україні, так і по всьому світу. Також мав серед колег беззаперечний авторитет за професіоналізм і великий досвід роботи. Він був відповідальною людиною, у всіх справах, за які брався, він завжди прагнув досягнути максимального результату.
Сергій був також різносторонньо розвиненою людиною, займався спортом, вивчав іноземні мови, багато часу приділяв читанню книг професійного спрямування. Дуже любив подорожувати і вивчати культуру і історію інших країн та націй.
Завжди був патріотом України. У 2004 році Сергій приїжджав до столиці як активіст Помаранчевої революції.
Участь у Революції Гідності та обставини загибелі. Під час Революції Гідності 2013 – 2014 років Сергій Бондарев також не залишився осторонь, а був в епіцентрі гарячих подій, відстоюючи на Майдані краще, європейське майбутнє для своєї країни. Із перших днів Євромайдану Сергій відвідував мітинги у середмісті Києва. Часто після роботи приходив, щоб допомогти протестувальникам в будівництві барикад та їх охороні.
Увечері 18 лютого 2014 року Сергій також був на Майдані. Як повідомила дружина, останній телефонний дзвінок від чоловіка вона отримала о 19.40 з Майдану, з центру подій. Тоді він сказав, що буде на барикадах до останнього. За словами дружини Світлани, мав піднесений настрій, бо вірив у перемогу. Не мав жодного засобу захисту. Близько 20-ї години, перебуваючи поблизу Будинку Федерації профспілок України, Сергій отримав чотири вогнепальні поранення в груди, плече і шию під час штурму силовиків. Чоловіка доправили до Київської міської клінічної лікарні №18, де від отриманих ран о 23:50 того ж самого дня він помер. Звістку про страшну втрату родина отримала лише два дні по тому.
Зі спогадів Павла, друга Сергія Бондарева: «Ввечері, 18 лютого, перед штурмом Майдану я зателефонував Сергію, Сергій, як завжди, був спокійним і в піднесеному настрої. Поспілкувалися коротко:
– Як справи у тебе?
– Не хвилюйся. Все добре. Ще трохи, і все зміниться. Перемога дуже близько!
Це були останні слова Сергія».
На момент загибелі Сергія його дружина була на сьомому місяці вагітності. Світлана згадує про свого чоловіка: «Сергій був для мене одночасно прекрасним люблячим чоловіком, вірним другом, мудрим наставником і надійним партнером, з яким можна було упевнено і спокійно крокувати по життю, долаючи усі перешкоди і радіючи кожному дню. Його світлий образ i щира усмішка завжди житимуть в наших серцях!».
Сергію Бондареву було 32 роки.
Нагороди та відзнаки.
За громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності, Указом Президента України № 890/2014 від 21 листопада 2014 року Сергію Бондареву було присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена “Золота Зірка” (посмертно).
4 липня 2015 року патріарх УПЦ КП Філарет нагородив Героя почесною медаллю “За жертовність і любов до України” (посмертно).
8 травня 2016 року, під час Служби Божої в соборі Святого Юра у Львові, подвиг Героя було відзначено Грамотою Верховного архієпископа Києво-Галицького Святослава (посмертно).
23 жовтня 2015 року в Києві у приміщенні 18-го корпусу НТУУ “Київський політехнічний інститут”, в якому навчався Сергій Бондарев, було встановлено меморіальну дошку на його честь.
27 листопада 2015 року в місті Краматорськ у приміщенні загальноосвітньої школи № 9, де навчався герой, теж з’явилася меморіальна дошка.
Ім’я та портрет героя викарбувано на тимчасовому меморіалі Героїв Небесної Сотні у Києві та на Меморіалі Героїв Небесної Сотні у Львові.
