Як вже зазначалося у попередній публікації, друга експедиція археологів до хутора Іжівка, відбулася влітку 2006 року, себто за 31 рік після скарги Олекси Тихого до музею про пограбування іжівських курганів. Цього разу розкопки провадили співробітники Донецького обласного краєзнавчого музею під керівництвом А. М. Усачука. Ця експедиція завершила дослідження, розпочаті у 1989 році.
На відміну від попереднього разу, тепер курганному некрополю, вік якого становив близько 5 тис. років, загрожувала руйнація з боку кар’єру з видобутку глини (Литвиненко Р., с. 28). Тож археологи мали провести рятувальні розкопки.
Докладний опис того, що було знайдено під час цих розкопок, залишив В. В. Циміданов у нарисі «Кургани Донеччини. Таємниці культур доби бронзи», який невдовзі буде виданий Донецьким обласним краєзнавчим музеєм окремою книгою.
Археолог згадує, що «ефектні поховання донецької катакомбної культури були виявлені під час розкопок курганів поблизу с. Іжівка Костянтинівського району. Зокрема, у похованні 11 кургану 4 небіжчика супроводжувала орнаментована посудина, а на його черепі, пофарбованому вохрою, розміщалися бронзові прикраси (фото 1). У камерні поховання 13 того ж кургану розчищено два кістяки підлітків. Біля їхніх черепів стояли посудини та лежав астрагал1 дрібної рогатої худобини (вівці?) (фото 2). А біля стоп небіжчиків виявлено кістки жертовної тварини. Поблизу одного із кістяків знайдене скупчення астрагалів (фото 3). Символіка таранних кісток у катакомбних похованнях досі є не дуже зрозумілою. Деякі археологи вважають їх атрибутами для дитячих ігор. За іншою гіпотезою, астрагали могли символізувати худобу, якою буде володіти мрець у потойбіччі. Цікаво, що у похованні 15 даного кургану поряд із трьома кістяками підлітків лежав набір, до складу якого входив астрагал та серія вже знайомих нам кістяних кілець (фото 4)».
Утім, про ще більш цікаві знахідки читайте у наступній публікації. Далі буде…
ПРИМІТКИ
1 Астрагали (часто їх називають альчиками) – таранні кістки задніх кінцівок парнокопитних тварин (овець, кіз, корів, свиней тощо), які у багатьох народів використовувалися для ігор, ворожіння, магії та різноманітних інших обрядових дій.
ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА
Литвиненко Р. О. Олекса Тихий і археологічна спадщина Донбасу / Р. О. Литвиненко // Мислити з Олексою Тихим: збірник наукових праць. – Вінниця – Дружківка: ТОВ «Нілан-ЛТД», 2017. – С. 26–31.
Матеріал підготував Д. В. Білько
у рамках проекту “Людина у просторі степу. Доба каменю. Доба бронзи”
Українського культурного фонду
