Одночасно з трагічними подіями на Майдані сім років тому розпочалася й гібридна російсько-українська війна. Її наслідком стала анексія Російською Федерацією Криму та частини Донецької та Луганської областей.
Згадуючи сьомі роковини початку збройної агресії Російської Федерації, слід відзначити, що це була спланована акція, про що свідчить медаль Міністерства оборони Російської Федерації «За повернення Криму» (20.02.14 – 18.03.14).
Для більшості громадян України напад Росії став шоком. Проте російсько-українське протистояння має глибоке історичне коріння. Поглинення України, її матеріальних та людських ресурсів – одна з ключових передумов розгортання російського імперського проєкту. Російська агресія, як і в буремні роки визвольних змагань 1917–1921 рр., має на меті знищення України як незалежної держави. Але збройна агресія – лише один з інструментів цієї війни, останній аргумент, коли всі інші засоби підкорити українців вичерпані.
Сьогодні агресивна політика Росії здійснюється одночасно в декількох вимірах: воєнному, політичному, економічному, соціальному, гуманітарному, інформаційному. Елементами гібридної війни є: пропаганда, що базується на брехні, маніпуляціях та підміні понять, запереченні самого факту війни та участі Російської Федерації в ній; обвинувачення в злочинах, скоєних агресором та колаборантами; спотворення української історії; торговельно-економічний тиск та енергетична блокада; терор і залякування громадян України.
Війна загострила питання консолідації української нації як запоруки національної безпеки. Активний наступ російських гібридних військ на території України вдалося зупинити тільки завдяки спільним зусиллям українців, які стали на захист власної держави як у лавах Збройних Сил України, так і Національної гвардії України, добровольчих формуваннях, а також організували масовий волонтерський рух. У 2014 році Україна, на відміну від 1917–1921 рр., змогла не тільки зупинити агресора та зберегти державність, а й перемогла на дипломатичному напрямку протистояння.
Але Україна сплатила за це велику ціну. Так, станом на сьогодні окупованими залишаються Автономна Республіка Крим (26 081 км²), місто Севастополь (864 км²), частина Донецької та Луганської областей (16799 км²). Усього окупованими залишаються 43 744 км² (тобто 7,2% від загальної території України). Кількість жертв серед населення України унаслідок бойових дій становить 30–35 тис, з яких понад 7 тис. – загиблі (цивільні й військові). Майже 1,5 мільйона мешканців сходу України вимушено покинуло домівки. Фактично знищено інфраструктуру окупованих регіонів, зокрема 27 % промислового потенціалу Донбасу незаконно вивезено до Росії.
Цю війну називають гібридною, але практично всі її інструменти (спроба закріплення свого впливу на українських теренах через підтримку лояльних представників політичної еліти, внутрішньополітичний розкол українського суспільства засобами пропаганди, відкрите військове втручання, намагання представити агресію як внутрішній громадянський конфлікт) були апробовані Росією ще впродовж XVII–ХVІІІ століть. Згадаймо хоча б події Руїни (1657–1687 рр.) або ліквідацію Гетьманщини та Запорізької Січі.
Сьогодні наш спротив російським окупантам фактично є війною за незалежність та територіальну цілісність нашої держави, за правду та волю українського народу.
Роман Балабойко, Віталій Араньо
