Зимовий цикл народно-релігійних свят нараховує Різдво Христове, Маланки та Василя й Водохреща. Коли ці свята в Україні відзначалися за юліанським календарем – відповідно Свят-вечір 6 січня, Маланки та Василя 13 і 14 січня, Водохреща 19 січня – це вносило певну плутанину, оскільки, наприклад, дивно звучала фраза «Вітаю зі Старим Новим роком!».
Коли ж Українська православна церква перейшла на григоріанський (новоюліанський) календар, поширений у більшості християнських країнах, то відповідно ці свята припадають на 25 грудня, 31 грудня і 1 січня, 6 січня. Отже, свято Маланки й Василя.
Свято Маланки (Меланки, Маланія) – українське народно-церковне свято, що відзначається напередодні нового року. Його традиція походить від дохристиянського звичаю: Маланка-Вода приходить на щедрий вечір разом із Василем-Місяцем сповістити господарів про наступні урочистості та справити гостини, які в народі так і називають — гостини Меланки. В українській народній традиції дохристиянський та християнський обряди об’єдналися у свято Меланки. Основу цього свята становить стародавній міф, що в Лада, вірного побратима бога Місяця, була ще донька, яку всі називали Миланкою, бо вона була така мила й чарівна.
Одного разу, коли князь-Місяць був на полюванні, лютий змій викрав зі срібного терема Миланку й запроторив у підземне царство. Визволив її славний богатир Безпальчик-Васильчик і з нею одружився. Ось чому на Щедрий Вечір ще святкують Василя, у жертву приносять свиню, яка вважається місячною твариною, а Васильчик став покровителем цих тварин. Тому, за народними звичаями, на Маланку готували свинячі нутрощі, по них ворожили, який буде врожай, а зі свинячих ніжок варили «дриглю», щоб у людей не боліли ноги.
Взагалі стравам на Маланку надається особливе значення: уважається, що чим більше розмаїття на столі в цей день («книші», пироги, ковбаси начинені гречаною кашею, вареники), тим щедрішим буде наступний рік. Страви мають бути дуже ситні, але, наприклад, готувати рибу — погана прикмета, адже з дому може «уплити» щастя.
Розпочинається дійство після заходу Сонця, коли володарює усяка нечиста сила. За звичаєм, Маланкою часто виступає переодягнений хлопець (чоловік). У костюмованому карнавалі головними учасниками є Василь, Коза, Дід, Бабка, Ведмідь, Циган, Чорт, Лікар. Найбільшою популярністю в східних слов’ян користувалася маска Кози – символ урожаю. За прадавньою легендою, щоб урятувати новонародженого сина від злої Мари, Божа Мати перевтілила його в козу. Кожного Різдва Богоматір обертатиме на козу своє дитя аж до кінця світу, допоки не скінчиться боротьба світлих і темних сил. Тож із язичницького символу родючості коза поступово перетворилася на одного із символів Ісуса Христа. Зазвичай Козу робили із дерева, обклеюючи хутром.
Маланково-парубочий гурт цілу ніч співає щедрівки (щедрувати могли й дівчата), але вранці 1 січня парубки закінчують ритуальний обхід, збираються на роздоріжжі й палять «Діда» або «Дідуха» (снопи соломи, що стояли на покуті від Святого вечора до Нового року), стрибаючи при цьому через багаття, щоб очиститися від спілкування з нечистою силою. А вранці починають посівати зерном (зерно беруть у рукавицю або торбину). Спочатку йдуть до хрещених батьків та інших родичів і близьких. Зайшовши до хати, посівальник сіє зерном і вітає всіх з Новим роком:
Сію, вію, посіваю, з Новим роком поздоровляю!
На щастя, на здоров’я та на Новий рік,
Щоб уродило краще, ніж торік, –
Жито, пшениця і всяка пашниця,
Коноплі під стелю на велику куделю.
Будьте здорові з Новим роком та з Василем!
Дай, Боже!
Перший посівальник на Новий рік приносить до хати щастя. За народним віруванням, дівчата щастя не приносять — тільки хлопці, а тому посівати дівчатам не годиться.
Дівчата звечора переважно займаються ворожінням. При цьому звертають увагу на різні прикмети:
- виходять на вулицю, і яка тварина зустрінеться першою — таким і буде суджений: якщо пес, то лихим, а життя собачим, вівця — тихим і сумирним тощо;
- біля воріт насипають три купки зерна, а вранці перевіряють: якщо нечіпане, то сімейне життя буде щасливим, і навпаки;
- кладуть під подушку гребінця і, лягаючи спати, промовляють: «Суджений-ряджений, розчеши мені голову!». Хто присниться, з тим і випаде одружитися;
- або перед сном кладуть у тарілку з водою кілька цурупалків з віника, приказуючи: «Суджений-ряджений перевези через місток». Якщо вранці цурупалка пристала до вінця, то дівчина побереться з тим, хто їй наснився.
- якщо падає м’який сніг, — на врожай, а коли тепло, то літо буде дощовим;
- який перший день у Новому році, то й рік буде такий;
- якщо на Меланії відлига, то чекати теплого літа.
Сьогодні виконуються не всі ритуальні дійства. Але хай обов’язково ввечері 31 грудня пролунає:
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я!
А в тім саду три тереми:
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я!
У першому – красне сонце,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я!
У другому – ясен місяць,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я!
А в третьому – дрібні зірки,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я!
Ясен місяць – пан господар,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я!
Красне сонце – жона його,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я!
Дрібні зірки – його дітки,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я!