Цвейбель Доротея Самойлівна (1917-1990) – відомий археолог, історик, викладач Донецького державного університету; займалася вивченням історії археології Донбасу, пам’яток кам’яного віку регіону. Нею зроблені найбільш значущі відкриття пам’яток кремнієвого добутку часу неоліту в селі Красне, селищі Широке, місті Краматорську та відкриття пам’яток середнього палеоліту в селі Бількузьминівка.
Доротея Цвейбель народилась 15 лютого 1917 року в Одесі. Закінчила історичний факультет Одеського державного університету, де на “відмінно” захистила дипломну роботу по історії Стародавнього світу. Доротея Самойлівна навчалась в аспірантурі і розпочала свою викладацьку діяльність в Туркменії, куди у зв’язку з початком Великої Вітчизняної війни евакуювався Одеський держуніверситет.
З 1944 року Доротея Самойлівна Цвейбель – викладач, а згодом старший викладач кафедри Історії Давнього світу історичного факультету Сталінського педагогічного інституту, у 1965 р. перетвореного на Донецький державний університет. Тут вона читала лекції з курсу «Основи археології» та зі спеціального курсу «Кам’яне століття Донбасу». Заняття з археології Доротеї Самойлівни випускники історичного факультету згадують як емоційні, цікаві, яскраві, а головне – добре підготовлені та інформативні.
У 1960-і роки Д. С. Цвейбель виступала на засіданні Сектора палеоліту Ленінградського відділення Інституту археології Академії наук СРСР, на ХII науковій конференції Інституту археології Академії Наук УРСР і на конференції в Керчі, де розповіла про зроблені нею відкриття – про пам’ятки кам’яного віку, виявлені на Донеччині, зокрема, про найдавніші кремнієві виробки біля села Широке Амвросіївського району Донецької області і кремнієобробляючі майстерні на околиці міста Краматорська. Окрім цього, Доротея Цвейбель зробила великі відкриття неподалік Артемівська (Бахмута) – знайшла ряд крем’яних каменоломень відкритого типу у с. Іванівське (Красне) Артемівського району, сліди видобутку кременю в Слов’янському районі (гора Карачун), Костянтинівському (балка Рідкодуб) і Лиманському (Закотне).
Протягом 1970-80-х років Цвейбель продовжувала вивчати стоянки кам’яного віку та епохи мезоліту. Особливе значення в дослідженнях Доротеї Самойлівни належить мустьєрській стоянці біля села Бількузьминівка Костянтинівського району – пам’ятці з кремнієвим виробництвом, пов’язаним з неандертальцями, де були знайдені нуклеуси, крем’яні уламки, скребла і знаряддя з зубчастими краями.
Однак коло інтересів Цвейбель не обмежувалося вивченням лише пам’яток історії.
Вона також досліджувала праці вчених, які робили відкриття найдавніших стоянок Донеччини – М. Є. Макаренка, М. В. Сібільова, В. О. Городцова, В. М. Євсєєва. Доротея Самойлівна опублікувала багато наукових праць: «Древние кремневые выработки у с. Широкое в Донбасе»» (1970), «Мустьерское местонахождение у с. Александрова» (1970), «Стоянка с «зубчатым мустье» у с. Белокузьминовка на Донетчине» (1971), «Ашельское рубило, найденное в Макеевке» (1971), «Рассказы о каменном веке» (1978), «Дослідник минулого Донбасу М. В. Сібільов» (1978), «Біфас із Макіївки» (1979) та ін.
За свою багаторічну викладацьку діяльність Доротея Цвейбель підготувала багато спеціалістів – педагогів та наукових співробітників.
