Великий Державний Герб України
встановлюється з урахуванням
малого Державного Герба України
та герба Війська Запорізького…
Головним елементом великого
Державного Герба України є
Знак Княжої Держави
Володимира Великого
(малий Державний Герб України).
Конституція України. Ст. 20.
У Конституції України зазначено, що найвищими державними ознаками є Гімн, Прапор та Герб. Тож 19 лютого 1992 р. Верховна Рада України затвердила Малий герб України – тризуб, знак княжої держави Володимира Великого. А Конституція України, прийнята п’ятою сесією Верховної Ради України 28 червня 1996 р., закріпила тризуб Малим гербом України.
Однак в Україні ще немає великого Державного герба, який повинен розроблятися з урахуванням малого герба та герба Війська Запорозького. Тому на засіданні Верховної Ради України 24 серпня 2021 року прийнято проєкт закону про великий герб, головним елементом якого є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України) золотого кольору, розміщений на синьому п’ятисторонньому щиті із заокругленими нижніми бічними кутами із золотою облямівкою; над щитом – зображення великокняжого вінця (корони) Ярослава Мудрого та пурпурово-золотого намету у вигляді рослинного орнаменту; щит тримають: з лівого боку – лев (герб Галицько-Волинського князівства), з правого – воїн-козак із рушницею (герб Війська Запорозького); під щитом – стрічка із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів, під стрічкою – два золоті колоски пшениці, переплетені кетягом калини пурпурового кольору зі стилізованим листям, виконані золотим кольором з елементами пурпурового. В такому вигляді Герб України нестиме в собі всі символічні елементи, хатакретні як європейській, так і власне вітчизняній традиції герботворення.
Дослідженням гербів займається наука геральдика, найістотнішою відмінністю якої від інших символічних систем є наявність у ній не лише ідейно-символічної, а й правової та суспільно-політичної складової. Тобто, будь-які зображення на гербі, а це обов’язково щит, звірі/птахи, рослини, кольори, девіз (як правило, написаний латиною) з’явилися не випадково, вібравши в себе цілу систему смислових координат.
Перш за все символічним є вже саме слово «герб». Уважається, що в слов’янських мовах воно походить від німецького «erbe» – «спадщина», тобто, це своєрідний родовий знак, який почав утверджуватися передовсім серед лицарства. Початки української геральдики сягають ХІІ–ХІІІ ст. Уже в цей час Русь була добре обізнана з усіма формами та звичаями, пов’язаними з інститутом лицарства – турнірами, різноманітними лицарськими обрядами та герботворенням. До цього ж часу належить один з найкращих зразків руського герботворення раннього періоду – зображення герба Руського королівства (лев, що спинається на скелю) на кінній печатці короля Юрія І Львовича (1301–1308).
Нова епоха в історії української геральдики пов’язана з виходом на історичну арену козацтва й формуванням ним нових політичних організмів та нового суспільно-політичного устрою на центральноукраїнських землях. Серед найістотніших ознак козацького герботворення варто назвати наявність у більшості гербів козацької доби зображення зброї або символів військової доблесті, мужності, шляхетності та перемоги. Козак-лицар, його звитяжна зброя та лицарські чесноти – ось центральна постать та основні сюжети козацької геральдики.
Через утрату Україною будь-яких ознак власної державності процес герботворення припинився і набув нового поштовху лише на початку ХХ сторіччя, коли розпочалися змагання за повернення суверенності й статусу державності всім українським територіям. У листопаді 1917 р. за ініціативою Генерального секретаря освіти було створено геральдично-прапорну комісію на чолі з Д. Антоновичем. Українські геральдисти пропонували (1) використати історичні символи — «козака із мушкетом» або Архистратига Михаїла, (2) запозичити досвід творення символіки Франції — на синьому полі герба розмістити літеру «У» або абревіатуру «УНР», або (3) скопіювати емблему США — на синьому полі герба помістити золоті зірки за кількістю земель України або літер у слові «Україна». Серед різноманітних проєктів державного герба, з’явилася ідея великого герба.
Зокрема, історик Михайло Грушевський запропонував намалювати золотий плуг на синьому полі як символ творчої мирної праці, а навколо нього державні знаки старої України — тризуб Володимира, святий Юрій з галицько-волинським левом на щиті, козак Війська Запорозького, київська круча та львівський лев. Вінчати гербовий щит мусив голуб із гілкою оливи як вісник національного замирення і спокою. Ці символи, на думку вченого, підкреслювали культурний характер Української республіки.
Проте робота комісії так і не була завершена. 25 лютого 1918 року в Коростені Українська Центральна Рада прийняла Тризуб за герб УНР. На це рішення вплинуло зокрема те, що тризуб набув популярності у країні, оскільки його було зображено на нововведених у грудні 1917 року карбованцях. 22 березня 1918 було встановлено малюнки великого та малого державних гербів, за проєктом В. Кричевського:
В. Кричевський, 1918. Малий герб (сучасна інтерпретація в кольорі).
В. Кричевський, 1918. Великий герб (сучасна інтерпретація в кольорі).
Як бачимо, сучасний малий Герб України істотно не відрізняється від запропонованого В. Кричевським, тому зупинимося на його символіці та символіці зображень, які можуть бути на великому Гербі. Його центральна частина – щит із тризубом. Поява тризуба на щиті не випадковість. Це український національний символ, який має надзвичайно давнє походження.
Найдавніші археологічні знахідки знака, схожого на тризуб, належать до часів Трипільської культури IV – III тис. до н.е. Сліди його простежуються в культурі еллінів, звідки вийшла грецька культура, у грецьких богів Зевса, Посейдона (він же Нептун), Плутона. Тризуб там був знаком влади. Згодом тризуб поширився під упливом грецької культури на інші культури й цією дорогою зайшов до Боспорського царства (Крим, Тамань, Тмутаракань).
У часи Київської Русі тризуб був родовим знаком Рюриковичів. З історичних джерел відомо, що посли князя Ігоря при укладенні договорів ставили печатки з тризубом. На монетах часів Володимира Святославовича з одного боку карбували його портрет, а з іншого — тризуб. За правління Ярослава Мудрого на монетах карбувалося зображення святого Георгія та тризуба на звороті.
Зважаючи на вагомість цього гербового елементу, вчені намагаються дати трактування його символічного значення, хоча жодна з гіпотез не є загально визнаною. Так, уважається, що він виконував роль своєрідного оберега або є стилізованим зображення сокола чи хреста-якоря. За однією з версій, у тризубі зашифроване слово «воля». Ця версія з’явилася вже після затвердження тризуба як герба УНР. Тоді дехто також почав «розшифровувати» у тризубі початкові літери імен руських князів Володимир, Ольга, Ярослав:
Отже, цілком зрозуміло: яке б тлумачення цього символу не обиралося, воно неодмінно вказуватиме на древність його виникнення, підкреслюючи цим самим і древність держави, яка обрала його зображення на своєму гербові.
Варто звернути увагу й на кольори, які використовуватимуться на великому гербові – синій, жовтий, золотий, пурпуровий. Згідно геральдичних традицій, ці кольори означають: золотий/жовтий – знатність, могутність, багатство, а також чесноти: силу, вірність, чистоту, справедливість, милосердя й упокорювання; синій – великодушність, чесність, вірність і бездоганність; пурпуровий – благочестя, помірність, щедрість і верховне панування. Як бачимо, гербова кольорова палітра недвозначно вказує на шляхетність держави, яка не просто символічно, а кожною своєю дією, як у минулому, так і сьогодні, доводить вірність закарбованим на гербі ідеалам.
Давайте ж пам’ятати, що Герб України – це не просто графічно-зоровий атрибут, який ідентифікує нашу державу на світовій арені, не просто ознака її суверенітету, а духовне мірило, яке увібрало в себе здобутки минулого, звитяги сьогодення й гідні перспективи на майбутнє. І треба робити все для того, щоб його зображення ніколи не було нічим і ніким заплямоване!
