Валентин Полікарпович Замковий (1911-2003) – журналіст-краєзнавець, письменник, літературний критик, географ, учитель-методист.
Валентин Замковий народився 23 квітня 1911 року у селі Білики Кобеляцького повіту Полтавської області. Його батьками були земський фельдшер і козачка. Про рідне село Замковий писав у автобіографічних працях: «Приїжджих вражала одвічна тиша, чисте живлюще повітря, океан сонячного світла вдень і глибоке зоряне небо вночі, розшите дивовижним діамантом яскравих зірок». Він акцентував увагу на тому, що Білики мали чудове місце розташування. Саме природа рідного краю сприяла становленню Замкового географом і краєзнавцем.
Валентин Полікарпович закінчив семирічну школу, після чого пішов на підготовчі курси Полтавського педагогічного технікуму. Потім вступив до Полтавського учительського інституту (нині Полтавський національний педагогічний університет ім. В. Г. Короленка), який закінчив у 1931 році. Після смерті батька Валентин Замковий переїздить до м. Артемівська Донецької області (нині Бахмут Дон. обл.). Тут, у газеті «Артемівський пролетар» виходить друком перша замітка майбутнього дослідника.
У 1929 році в Романівській початковій школі на Полтавщині Замковий починає педагогічну діяльність. У 1931-1934 рр. він займає посаду вчителя географії у середній школі ім. Петровського у Артемівську. Саме тут Замковий зустрічає свою майбутню дружину Марію Іванівну Лук’янову. У 1934-1939 рр. працював у середній школі ім. Орджонікідзе, у 1939-1940 рр. – у Будинку просвіти політвідділу Північно-Донецької залізниці. Вчителюючи, Валентин Полікарпович 1936 року вступив на заочне відділення географічного факультету Ленінградського державного університету. Його наставником стає М. М. Баранський, який сприяв вивченню рідної місцевості, збиранню краєзнавчих матеріалів В. П. Замковим. Зв’язок з Баранським Замковий підтримував до останніх років життя першого.
У 1943-1944 рр. працював відповідальним секретарем у газеті «Артёмовский рабочий».
Валентин Полікарпович – ветеран Другої світової війни. Під час фашистської окупації він став членом антигітлерівського підпілля на Донеччині. Нагороджений орденом Великої Вітчизняної війни II ступеня та десятьма медалями.
У 1947 році Замковий з відзнакою закінчив Ленінградський університет. Продовжив викладати географію в Артемівському учительському інституті, де працював у період 1944-1948 років. У 1948-1955 рр. займав посаду інспектора-методиста Відділу навчальних закладів управління Донецької залізниці. У 1955-1960 рр. працював учителем географії й біології у середній школі №1 ім. Жданова м. Артемівська, у 1964-1965 рр. – у Часовоярській восьмирічній школі №17, у 1965-1970 рр. – у Часовоярській середній школі №15.
Протягом багатьох років В. П. Замковий працював з архівними фондами Києва, Харкова, Донецька, Москви, Ленінграда. Завдяки його зусиллям були створені шкільні музеї Б. Л. Горбатова в Артемівську та В. М. Гаршина в селі Переїзному Артемівського району, було відкрито музей «Освіта у Донбасі» у Донецьку. Замковий написав понад 400 робіт, серед яких книжки прозових творів, публіцистичні статті, методичні посібники, автобіографічні прозові твори. Він збирав матеріали про діяльність Г. Сєдова, Івана Ле, А. Головка, В. Гаршина, Д. Мєдведєва, Б. Горбатова та ін.
Серед визначних праць Замкового «Поради вчителю географії», «Методика викладання географії Української РСР», «Майстерність вчителя географії», «Донбас індустріальний», «Нове слово про Всеволода Гаршина», «Український хліб», «Артемівський літературний цех», «У плині часу» (автобіографічна повість). До видання «Советский Союз. Географическое описание. Украина» 1969 року увійшли розділи Замкового «Земля украинская» та «Донбасс». За ці тексти його було нагороджено Дипломом I ступеня та званням лауреата Всесоюзного конкурсу науково-популярної літератури. Валентин Замковий брав участь в усіх з’їздах Географічного товариства СРСР і УРСР, Міжнародному географічному конгресі у Москві (1976).
Остання праця – «Білики: історичне минуле в документах, спогадах і художніх творах», написана у співавторстві з А. Т. Латою, розповідає про рідне село дослідника.
В. П. Замковий писав під псевдонімами В. Батряк, В. Бережний, В. Полікарпов, В. Ключевий. Помер 23 січня 2003 року.
