У третій четвер травня в Україні відзначається День вишиванки.Слід зазначити, що традиційна українська сорочка відігравала не тільки функцію одягу, а ще була своєрідним оберегом. Обов’язковим було нанесення орнаменту там, де були відкриті частини тіла: на рукава, комір і поділ.
Своїми особливими візерунками і поєднанням кольорів можуть похвалитися не тільки окремі історико-етнографічні регіони України, але й села. Майже для кожного села були притаманні саме йому взори, тому можна зустріти думку, що вишита сорочка була ніби паспортом людини. Так, по вишивці на одязі можна було зрозуміти, звідки її власник. Сорочки відрізнялися також кроєм і кольором. Зі свого боку, візерунки одягу можна розділити на геометричні й рослинні орнаменти. Рослинні традиційно вишивали на жіночому одязі, геометричні – на чоловічому.
Також існує понад 250 швів, які базуються на 20-ти видах техніки вишивання. Найпопулярнішими серед них є лиштва, низинка, гладь, мережка, штапівка. Вишивання було виключно жіночим заняттям. У вишиту річ в процесі вишивання закладалася велика енергетика. Щоб вона була позитивною, дівчина перед тим, як братися за роботу, зазвичай постилась, молилася та мила руки. Довгий час вишивка була також своєрідною візитівкою людини.
З орнаменту та по квітах можна було дізнатися про її вік, сімейний стан, соціальний статус. Але часи змінюються, на сьогодні вишивка виконує все більше декоративну функцію, менше використовується народний крій. Широкого вжитку набули вишиті стилізовані блузи, які мають назву вишиванка. Проте ніколи не пізно навчитися вишивати і зробити сорочку-оберіг для себе та своїх рідних!
На фото – вишиванки з фондів Донецького обласного краєзнавчого музею, яким більше 100 років.
