23 серпня, в День Державного прапора та на передодні Дня Незалежності України, на базі історико-культурного заповідника «Древній Звенигород», почала працювати банерна виставка «В’язні сумління».
Відвідувачі можуть ознайомитись з особистостями, які входили до Української Гельсінської Групи (заснована 9 листопада 1976 року) та виборювали свободу і права українського народу в межах Загальної декларації прав людини ООН від 10 грудня 1948 року.
Радянські дисиденти мали легальний шанс боротися за свої права, але тодішня влада розпочала справжню війну проти членів Групи, заганяючи до в’язниці та катуючи їх. Радянська влада всіляко намагалась придушити дух боротьби українського правозахисного руху, але українські дисиденти вірили, що правда свободи переможе.
Виставка «В’язні сумління» працюватиме 23-24 серпня, запрошуємо всіх бажаючих.
Шановні колеги! Я – маловідомий журналіст з Лисичанська, який тим не менше на сайті lisichansk.gov.ua в рамках проєкту “Історія та краєзнавство Донбасу” опублікував декілька сотень текстів, в тому числі й на підтримку “ДОКМ” та його філій. Зараз у якості переселенця знаходжусь у Вінниці. Там місцева міська рада проводить кампаніію з масового перейменування топонімів. На жаль, до переліку вулиць, які ВінМР планує перейменувати, потрапили вулиця та провулок ім. Володимира Немировича-Данченка. У розмові з професоркою і докторкою історичних наук Тетяною Кароєвою, яка є одним з натхненників перейменування та членом відповідної комісії, мені стало зрозуміло, що навіть д.і.н. та професорка доволі слабко орієнтується щодо таких особистостей, як Володимир Іванович (до речі, вони додумалися перейменувати й вулицю ім. Володимира Короленка). Основним і вичерпним посилом прийняття рішень для них є те, що записано у російській Вікіпедії (українську вони чомусь не читають або їй не довіряють). А там Немирович-Данченко “значиться”, як російський (навіть не радянський) театральний діяч. Це є вироком для місцевих істориків. Пані Кароєва запитала мене про те, чи “написав Немирович-Данченко щось українською мовою”. Мої аргументи щодо того, що В.І.спілкувався українською, думав українською, управляв садибою у Нескучному українською її не задовольнили. Мовляв, “ета к дєлу нє пришьош”. Я повідомив про такі наміри вінничан колишню завідувачку “Меморільного музею-садиби Володимира Немировича-Даченка та Миколи Корфа” Світлану Глушко і вона обіцяла якось зреагувати. Хотілось би, щоб до цієї події приєднались й інші фахівці ДОКМ і не тільки. Можливо й справді є тексти В.І., написані ним українською? Можливо, є ще якісь аргументи на противагу запланованому рішенню? Cьогодні – 25 серпня 2022 року – закінчується термін прийняття пропозицій відповідною комісією ВінМР щодо перейменувань. Мені відомо, що вони приймаються за адресою – 1363vn@gmail.com